Розвінчання міфу про ефективність ринків

Є суттєва різниця між теоретичним знанням і глибоким особистим досвідом — це як читати підручник з фізики або спостерігати за тим, як MythBusters підірвали водонагрівач.

Підручник пояснює: якщо нагрівати воду в замкнутій системі, виникає тиск пари, адже об’єм води прагне розширитися.

Ви читаєте текст і розумієте теорію фазових переходів у фізиці.

Але MythBusters наочно демонструють, як тиск може перетворити водонагрівач на ракету, що злітає на 500 футів у повітря.

Дивлячись їхнє YouTube-відео, ви усвідомлюєте, до чого призводить катастрофічний вибух пари.

Іноді показати — значно цінніше, ніж просто розповісти.

Минулого тижня Браян Армстронг яскраво продемонстрував теорію рефлексивності Джорджа Сороса у реальному експерименті, який би схвалили MythBusters.

Після відповідей на запитання аналітиків на earnings call Coinbase Армстронг зачитав усі слова, на які у прогнозних ринках ставили, що їх може озвучити.

«Я стежив за ринком прогнозів щодо того, що Coinbase скаже на наступному earnings call», — сказав він наприкінці дзвінка. «І просто хочу додати сюди слова Bitcoin, Ethereum, blockchain, staking і Web3».

Це викликало неоднозначну реакцію: одні сприйняли це як кумедний трюк, а інші — як маніпуляцію ринком.

На мою думку, це не було ні тим, ні іншим.

Я бачу в цьому яскраву ілюстрацію роботи більшості фінансових ринків, як пояснює теорія Сороса: ринкові ціни впливають на вартість активів, які мають оцінювати.

Сорос, який мріяв стати філософом, перш ніж обрати шлях мільярдера-хеджера, вважає джерелом свого успіху виявлення вади у теорії ефективних ринків: «Ринкові ціни завжди спотворюють фундаментальні показники».

Замість пасивного відображення фундаменталу активу, як це прийнято в традиційному підході, фінансові ринки активно формують реальність, яку мають вимірювати.

Сорос наводить приклад буму конгломератів 1960-х: інвестори вірили, що такі компанії можуть створювати вартість, купуючи менших і дешевших, тому вони підвищували ціни акцій; це, своєю чергою, давало змогу створювати ще більше вартості через завищені ціни акцій для придбання менших фірм.

У результаті виник «безперервний і циклічний» зворотний зв’язок: думки учасників впливали на події, на які вони ставили, а ці події, у свою чергу, змінювали їхню думку.

Сьогодні Сорос міг би навести приклад казначейських компаній з цифровими активами, як Strategy, яку Майкл Сейлор презентує інвесторам із циркулярною логікою: акції Strategy слід оцінювати з коефіцієнтом до NAV, бо торгівля з коефіцієнтом до NAV і робить акції цінними.

У статті 2009 року Сорос за допомогою теорії рефлексивності стверджував, що основна причина Великої фінансової кризи — хибне переконання, що «вартість [нерухомості] як застави не залежить від доступності кредиту».

Переважала думка, що банки просто переоцінили нерухомість під кредити, а інвестори переплатили за деривативи, забезпечені цими кредитами.

Іноді все дійсно зводиться до простої помилки в оцінці активів.

Але Сорос стверджував, що масштаб кризи 2008 року можна пояснити лише зворотним зв’язком: інвестори переплачували за кредит, що підвищувало вартість застави — «Коли кредит дешевшає і стає доступнішим, зростає активність і ціни на нерухомість».

Підвищення вартості нерухомості, у свою чергу, спонукало кредитних інвесторів переплачувати ще більше.

Теоретично ціни кредитних деривативів, таких як CDO, мають відображати вартість нерухомості. Практично — вони допомагали формувати цю вартість.

Так би, щонайменше, підручник пояснив теорію фінансової рефлексивності Сороса.

Але Армстронг не просто пояснив — він продемонстрував це у стилі MythBusters.

Вимовляючи слова, на які робили ставки, він показав, що думки учасників (ринок прогнозів) можуть безпосередньо впливати на результат (те, що він сказав) — саме це мав на увазі Сорос, коли казав, що ринкові ціни здатні спотворювати фундаментал.

Це дуже своєчасний урок, адже нинішня AI-бульбашка — експеримент Армстронга у масштабах трильйонів доларів: люди вірять, що AGI станеться, тому інвестують в OpenAI, Nvidia, дата-центри тощо, що робить появу AGI імовірнішою, і залучає ще більше інвесторів в OpenAI…

Це і є повний сенс знаменитої тези Сороса про бульбашки: він купує, бо купівля підвищує ціни, а зростання цін зміцнює фундаментал — що приводить нових покупців.

Однак Сорос попереджав інвесторів не вірити у самоздійснювані пророцтва, адже у крайніх випадках бульбашки ціни ростуть швидше, ніж зростає фундаментал.

«Позитивний зворотний процес, який проходить повний цикл, спершу самопідсилюється», — писав Сорос, маючи на увазі Велику фінансову кризу, «але зрештою може досягти піку або точки розвороту, після чого самопідсилення відбувається у протилежному напрямку».

Інакше кажучи, дерева не ростуть до неба, а бульбашки не надуваються вічно.

Реального експерименту на кшталт MythBusters, щоб це продемонструвати, на жаль, не існує.

В усякому разі, тепер ми знаємо: ринкові ціни можуть формувати реальність, як слова у транскрипції earnings call.

Тож чому не AGI?

Застереження:

1. Стаття передрукована з [Breakdown]. Всі авторські права належать оригінальному автору [Byron Gilliam]. Якщо маєте заперечення щодо передруку, звертайтеся до команди Gate Learn — вони швидко розглянуть ваш запит.
2. Відмова від відповідальності: Погляди та думки, викладені у статті, є виключно позицією автора і не є інвестиційною порадою.
3. Переклади статті іншими мовами здійснює команда Gate Learn. Якщо окремо не зазначено, копіювання, розповсюдження чи плагіат перекладених матеріалів заборонено.