Коли у 2025 році ціна золота перевищила $4 000 за унцію, це здивувало багатьох, довівши: навіть такий «консервативний» актив може демонструвати вражаюче зростання вартості.

Динаміка ціни золота та річні прибутки (2001–2025): історичні дані свідчать про безперечний висхідний тренд.

Прискорене ралі золота з 2019 по 2025 роки
Аналізуючи дані з 2019 року, золото подорожчало з $1 500 до $4 000 за унцію до 2025 року, забезпечивши складену середньорічну дохідність понад 18% — значно перевищуючи більшість традиційних активів.
Стрімке зростання стало результатом дії чотирьох потужних об’єднаних чинників.
Для золота поворотний момент настав із впровадження міжнародного банківського регулювання Basel III.
Цей акт, ухвалений після фінансової кризи 2008 року та повністю реалізований приблизно у 2019 році, мав на меті забезпечити достатній рівень високоякісного ліквідного капіталу для покриття ризиків банків. У нових рамках статус золота змінено фундаментально.
До цього золото вважалося «активом третього рівня», що накладало на банки великі витрати на його зберігання. У сучасній фінансовій системі ця вікова форма збереження вартості стала тягарем.
Basel III, проте, запровадила революційну зміну: встановила нульову вагу ризику для фізичного золота. Тепер золото прирівняне до готівки й державного боргу найвищої якості в розрахунках банківських ризиків.
Ця реформа суттєво знизила витрати банків на зберігання золота, стимулювавши його інтеграцію у портфелі високоякісних ліквідних активів. Золото повернуло собі центральну роль у фінансовій системі, створивши основу для подальшого цінового стрибка.
Basel III підготувала основу у 2019 році, але саме війна Росії проти України у 2022 році стала каталізатором прориву золота.
Коли приблизно $300 млрд резервів Росії було заморожено, світ по-новому оцінив ризики «кредиту»: навіть державні облігації й депозити можуть зникнути миттєво у разі політичної загрози.
Ця подія змусила центробанки переглянути безпеку резервів. За даними МВФ, питома вага долара у світових резервах знизилася з 72% у 2000 році до 58% у 2025-му — найнижчий рівень за три десятиліття. Водночас понад 20% центробанків у 2024 році заявили, що планують і далі нарощувати золоті резерви у найближчі два роки.
Тенденція охопила весь світ: центральний банк Індії додав понад 200 тонн золота у 2023–2025 рр., підвищивши його частку до 8% резервів; Польща придбала близько 130 тонн у той самий період, назвавши «геополітичний ризик» ключовим чинником; монетарна влада Сінгапуру у 2024 році оголосила про збільшення золотого резерву на 15% для посилення фінансової стійкості.
Цей потік купівель центробанків сигналізує про глибокі зміни у структурі світових резервів. На тлі зростання суверенних ризиків золото — актив, який не залежить від контрагентських зобов'язань — стає головним вибором для центральних банків у новому геополітичному ландшафті.
Стрімке зростання золота також демонструє втрату купівельної спроможності фіатних валют — особливо долара США.
Як рідкісний фізичний актив, золото історично служить страховкою від інфляції. Коли держави викидають на ринок додаткові гроші, дефіцит золота дозволяє йому зростати в ціні, вимірюваній у дедалі більших сумах валюти.
Упродовж трьох пандемічних років центробанки розгорнули безпрецедентні монетарні стимули. Баланс ФРС США зріс з близько $4 трлн на початку 2020 року до майже $9 трлн у 2022 році — понад 125%. Паралельно грошова маса США (M2) зросла з $15 трлн до $21 трлн, тобто більш як на 40% — рекордний темп з часів Другої світової.
Золото не завжди ідеально перешкоджає інфляції, проте у критичні моменти його роль незаперечна. У 1970-х США стикнулися зі «стагфляцією», коли CPI зростав у середньому на 7,1% щороку. Золото підскочило з $35 за унцію у 1970 році до піку близько $670 у 1980-му — приріст понад 1 800%.
У 2021–2023 роках шоки пропозиції, викликані пандемією, та масштабні фіскальні стимули підняли інфляцію до рекордних висот. CPI США досяг 40-річного піку — 9,1% у червні 2022 року. Хоча агресивне підвищення ставок ФРС тиснуло на золото, стійка інфляція стала важливою підтримкою.
З 2000 року реальна купівельна спроможність долара знизилася приблизно на 40%. Хронічне знецінення спонукає інвесторів шукати захист поза доларовими активами.
Китайська модель управління резервами набуває вирішального значення для ринку золота.
З кінця 2019 року у структурі резервів Китаю спостерігається чіткий перехід «менше боргу — більше золота»: обсяг держоблігацій США скоротився з $1 069,9 млрд до $730,7 млрд (станом на липень 2025), зниження на $339,2 млрд (–31,7%). Запаси золота зросли з 1 948 до 2 303,5 тонн (на вересень 2025), тобто на 355 тонн (+18,2%). Такі кроки свідчать про глибоку стратегічну логіку центробанку Китаю.
Обсяги резервів Китаю великі, але їх структура змінюється — поступове скорочення портфелю держоблігацій США та стабільне нарощення частки золота.
На вересень 2025 року золото становить лише 7,7% офіційних резервів Китаю, що значно нижче світового середнього рівня близько 15%. Це відкриває значний простір для подальшого накопичення.
Така тенденція характерна не лише для Китаю. За даними World Gold Council, у 2022 році світові центробанки придбали рекордні 1 136 тонн золота, і попит лишається високим. Очікується, що чисті щорічні купівлі перевищуватимуть 1 000 тонн п’ятий рік поспіль у 2026-му. Росія, тим часом, із 2006 року змінила статус чистого експортера на імпортера золота, і її резерви стабільно зростають.
Цей активний попит з боку центральних банків є глибоко стратегічним: золото як універсальний актив фінальних розрахунків зміцнює довіру до національних валют і сприяє інтернаціоналізації грошових систем.
Фундаментальний аналіз засвідчує: десятикратне зростання золота за наступні 10–15 років цілком можливе. Ось чому:
По-перше, глобальна дедоларизація лише розпочалася. Долар досі займає майже 60% світових резервів, тоді як золото — близько 15%. Якщо це співвідношення зміниться у найближчі роки, попит центробанків може спричинити трильйони доларів притоку у золото.
По-друге, світова грошова маса продовжує зростати, а пропозиція нового золота збільшується менш як на 2% щорічно. За два десятиліття агрегований M2 провідних економік зріс майже у п’ять разів, що створює стійкий дисбаланс попиту та пропозиції й підтримує ціни.
По-третє, затяжна геополітична нестабільність посилить статус золота як «тихої гавані». На тлі втрати довіри до долара і відсутності зрілих альтернативних резервних валют золото як нейтральний актив має бути суттєво переоцінене.
Прорив золота — це наслідок чотирьох ключових факторів: регуляторних змін, геополітичних зрушень, монетарної експансії та перебалансування резервів.
У перспективі такі інститути, як Goldman Sachs, залишаються оптимістичними: грудневий прогноз на 2026 рік від Goldman — $4 900 за унцію.
«Золото — це гроші, все інше — кредит». Під час випробувань для фіатних валют золото забезпечує перевірене століттями збереження багатства. Грамотна диверсифікація — критично важлива для стійкості протягом ринкового циклу.





