Ре-гарантування у криптовалютах залишається однією з найбільш неправильно трактованих і водночас потенційно дестабілізуючих процедур у цифровій екосистемі активів. Цей фінансовий інструмент, запозичений із традиційного фінансового сектору, дозволяє кредиторам у криптовалютах повторно використовувати заставу, надану позичальниками, для власних цілей — фактично формуючи ланцюг зобов’язань, прив’язаних до одних і тих самих активів. Незважаючи на те, що ця практика збільшила ліквідність на ринках DeFi, вона водночас відкрила значні системні ризики, які більшість учасників усвідомлюють лише під час ринкового стресу. Особливо гостро проблеми проявилися у 2022 році, коли ряд кредитних платформ зазнав краху через надмірне ре-гарантування, а активи користувачів потрапили у складні мережі зобов’язань, які неможливо було ліквідувати у період кризи ліквідності.
Головна небезпека ре-гарантування в криптовалютних ринках полягає у непрозорості таких операцій. На відміну від регульованих фінансових установ зі строгими стандартами управління заставою, більшість криптоплатформ працюють з обмеженою прозорістю щодо повторного використання активів користувачів. Така інформаційна асиметрія не дозволяє інвесторам адекватно оцінити ризики контрагента. Наприклад, коли користувач розміщує активи на платформі для отримання прибутку, йому рідко доступна інформація про те, скільки разів його застава може бути ре-гарантована через різні протоколи, що створює прихований левередж у системі. Системний ризик зростає експоненціально з кожним новим рівнем ре-гарантування, оскільки збій одного учасника може спровокувати каскадні ліквідації на багатьох платформах одночасно. Щоб зрозуміти ре-гарантування у web3, слід усвідомити, що сама ідея не є проблемною, проте її впровадження без належних механізмів контролю ризиків і стандартів прозорості створює серйозні вразливості.
Ре-гарантування стало ключовим чинником розширення DeFi, забезпечуючи безпрецедентну ефективність капіталу, але водночас підвищуючи системну крихкість. Цей механізм дає змогу DeFi-протоколам максимізувати використання заблокованих активів — застава може бути використана для отримання позики, а потім знову передана у позику, що створює мультиплікаційний ефект для доступного капіталу. Вплив ре-гарантування на DeFi був визначальним: екосистема виросла з менш ніж $1 мільярда у total value locked (TVL) на початку 2020 року до сотень мільярдів у піковий період. Під час «бичачих» ринків ця практика створює позитивний цикл, оскільки ре-гарантовані активи відкривають додаткові можливості для отримання доходу й підвищення капітальної ефективності.
Однак така ефективність має серйозні наслідки для стабільності системи. У періоди погіршення ринкових умов ре-гарантування швидко перетворюється з мультиплікатора ліквідності на каталізатор кризи. Взаємозв’язаність, спричинена ре-гарантуванням криптозастави, дає змогу дестабілізуючим процесам швидко поширюватися у разі проблем у одному протоколі. Це яскраво проявилося під час низки DeFi-криз, коли каскадні ліквідації охопили кредитні платформи, що ре-гарантували ті самі базові активи. Особливо небезпечно, що ці ризики часто залишаються невидимими до моменту ринкового стресу. Більшість користувачів DeFi не усвідомлюють, що їхні внесені активи можуть бути ре-гарантовані багаторазово, створюючи додаткові шари ризику поза межами прямого контрагента. Gate підкреслює важливість прозорого управління заставою як фундамент для сталого розвитку DeFi, виступаючи за відповідальні інновації, які не загрожують стабільності системи.
У DeFi сформувалися дві протилежні стратегії управління ризиками, що відображають різні філософії щодо системної безпеки та ефективності капіталу. Напруга між ре-гарантуванням і надмірним забезпеченням лежить у основі дискусії про майбутній розвиток DeFi:
| Стратегія управління ризиками | Ефективність капіталу | Рівень ризику | Прозорість | Стійкість до ринкового стресу |
|---|---|---|---|---|
| Ре-гарантування | Висока | Високий | Низька | Низька |
| Надмірне забезпечення | Низька | Низький | Висока | Висока |
Надмірне забезпечення є традиційним підходом DeFi до управління ризиками, і він передбачає, що позичальники надають заставу, яка перевищує суму кредиту, часто у співвідношенні від 125 до 200%. Такий консервативний підхід створює значні буфери безпеки у періоди волатильності, але обмежує капітальну ефективність. Високі вимоги до забезпечення довели свою дієвість у підтриманні стабільності системи під час ринкових потрясінь, однак вони створюють значні втрати можливостей для користувачів і звужують потенціал DeFi. Це різко контрастує з ре-гарантуванням, яке підвищує капітальну ефективність, але вводить прихований системний левередж.
Ризики ре-гарантування у криптовалютах особливо помітні при аналізі минулих ринкових спадів. Низка великих протоколів у 2022 році зазнала краху саме через надмірне ре-гарантування, що призвело до незбалансованого левереджу, який не витримав падіння цін на активи. Такі події показують, що ре-гарантування може створювати оманливе враження системної безпеки у «бичачі» ринки, приховуючи зростаючий системний ризик. Тепер багато протоколів впроваджують гібридні стратегії, комбінуючи елементи обох підходів, щоб знайти баланс між ефективністю капіталу та стабільністю системи. Деякі платформи запроваджують багаторівневі системи ризику, де для окремих класів активів дозволяється обмежене ре-гарантування, а для інших діють суворі вимоги надмірного забезпечення, що дає змогу користувачам обирати профіль ризику відповідно до власної толерантності.
Взаємозв’язаність DeFi створює особливо небезпечні вразливості у поєднанні з масштабними практиками ре-гарантування. Системний ризик поширюється далеко за межі окремих протоколів і може поставити під загрозу стабільність усієї DeFi-екосистеми через ефекти зараження та кризи ліквідності. Активи, ре-гарантовані через різні платформи, формують приховані зв’язки, які стають очевидними лише під час стресових ситуацій. Це дає змогу каскадним збоям, коли крах одного протоколу спричиняє ліквідації на багатьох інших платформах, що володіють тими ж ре-гарантованими активами.
Досвід традиційних фінансів і крипторинків доводить, що ре-гарантування підсилює системний ризик у періоди ринкового стресу. Фінансова криза 2008 року — яскравий приклад із традиційних фінансів, коли ре-гарантування іпотечних цінних паперів спричинило прихований левередж у фінансовій системі. На крипторинках аналогічні процеси відбувалися у менших масштабах під час різних ринкових крахів, коли кредитні платформи одночасно переживали кризи ліквідності через синхронізовані маржинальні виклики на ре-гарантовану заставу. Такі події свідчать, що ре-гарантування створює вразливість до «загальних точок відмови» — ситуацій, коли зовні диверсифіковані системи руйнуються одночасно через спільні залежності. Незважаючи на ці ризики, практики ре-гарантування продовжують розвиватися у DeFi, і деякі протоколи запроваджують автоматичні стримуючі механізми та динамічні вимоги до забезпечення, щоб зменшити можливий ефект доміно. Gate активно підтримує сталу фінансову інновацію, сприяючи DeFi-протоколам із відповідальними практиками ре-гарантування, які передбачають належний контроль ризиків і стандарти прозорості, що дозволяють користувачам приймати обґрунтовані рішення щодо власної експозиції активів.
Поділіться
Контент