
Вплив впровадження ШІ на економіку демонструє складний парадокс, що потребує уважної стратегії з боку бізнесу і державних органів. Незважаючи на те, що у 2025 році глобальні інвестиції в ШІ досягли $252,30 млрд, приріст продуктивності залишається нерівномірним між галузями та рівнями доходів.
У 2020–2025 роках застосування ШІ суттєво підвищило ефективність компаній, особливо у сферах FinTech, роздрібної торгівлі та високотехнологічного виробництва. Підприємства, які отримали позитивний ефект від ШІ, у середньому збільшили інвестиції у навчання персоналу на 37 %, створюючи самопідсилюваний цикл розвитку. Однак цей успіх, сконцентрований серед компаній із достатніми ресурсами, посилив розрив між технологічними лідерами та тими, хто не має доступу до інновацій.
Вплив на розподіл заробітної плати має складний характер. Дослідження показують, що ШІ може зменшувати розрив у зарплатах у межах окремих професій, вирівнюючи продуктивність працівників. Проте локальні переваги приховують загрозу концентрації капіталу та ризик втрати роботи, що особливо впливає на працівників із низьким рівнем доходу. Три ключові механізми визначають цю динаміку: негативний вплив на заробітки через нерівномірне скорочення робочих місць, позитивний ефект для капітальних доходів завдяки зростанню прибутковості та покращення зарплат через загальне підвищення продуктивності.
Головним чинником реальної віддачі залишається інвестування у навчання персоналу, а не просто витрати на технології. Організації, що запроваджують інклюзивне управління, справедливий розподіл ресурсів і цільові державні інвестиції в освіту та технології, досягають більш збалансованих результатів. Максимізація продуктивності ШІ разом із зменшенням нерівності вимагає подолання розриву між технічними стандартами та реальними потребами бізнесу, забезпечуючи розподіл вигод серед усіх економічних груп, а не лише серед вузького кола учасників ринку.
Глобальні інвестиції в інфраструктуру ШІ зростають рекордними темпами — у 2025 році витрати можуть сягнути $260–400 млрд. Такий обсяг капіталу підкреслює критичну роль обчислювальних ресурсів для функціонування систем штучного інтелекту нового покоління у світі.
Масштаби інвестицій суттєво різняться серед лідерів ринку. Найбільші технологічні компанії забезпечують динаміку зростання: Microsoft інвестує $80 млрд у дата-центри з підтримкою ШІ, Google — $100 млрд у дослідження та інфраструктуру ШІ, Nvidia — $60 млрд у розробку та дослідження GPU для систем ШІ нового покоління. Ці показники ілюструють, що саме технологічні гіганти стали рушієм розвитку інфраструктури.
Інвестиційний бум виходить за межі простого розподілу капіталу. За оцінкою Tower Bridge Advisors, лише щорічні витрати на амортизацію у $400 млрд значно перевищують очікувані галузеві доходи у $20–40 млрд у 2025 році, що створює потужний фінансовий тиск на сектор. Розвиток інфраструктури охоплює будівництво гіпермасштабних дата-центрів, виробничі потужності напівпровідників та розширення енергомереж для задоволення зростаючих енергетичних потреб.
Концентрація інвестицій у кількох корпораціях порушує питання щодо ринкової структури та стійкості, адже компанії зазначають, що навіть рекордні вкладення — лише початок їхніх довгострокових планів щодо інфраструктури ШІ.
Стратегія державної політики є визначальним чинником для розвитку штучного інтелекту та його економічних наслідків до 2035 року. Регуляторні системи у провідних країнах змінюються, прагнучи поєднати інноваційність з етичним управлінням і питаннями національної безпеки.
План дій щодо ШІ, ухвалений Білого домом у липні 2025 року, передбачає регуляторні «пісочниці» для контрольованого тестування ШІ з одночасним наглядом. Законопроєкт сенатора Круза SANDBOX Act також пропонує такий підхід, визначаючи ці механізми як ключові для розвитку американських інновацій у сфері ШІ без шкоди для захисту споживачів.
Ще одним важливим інструментом є податкова політика. Економісти Університету Вірджинії пропонують досліджувати моделі оподаткування у сфері токенізації, робототехніки та цифрових сервісів, щоб регулювати перерозподіл економічних ефектів ШІ. Механізми мають вирішувати проблему концентрації продуктивності серед висококваліфікованих працівників і ризик втрати роботи для менш оплачуваних категорій.
Національні стратегії демонструють різні підходи до управління ШІ:
| Фокус стратегії | Приклад | Ключовий результат |
|---|---|---|
| Етичне управління | Франція — «AI for Humanity» | Високий рівень досліджень та промислові інновації |
| Суверенні можливості | Кілька країн | Економічна незалежність у розробці ШІ |
| Формування потенціалу | Країни, що розвиваються | Розвиток талантів і інвестиції в інфраструктуру |
Досвід показує: країни, що впроваджують цілісні політичні рамки, отримують помітні економічні переваги від інтеграції ШІ. Водночас, рівень розподілу вигод залежить від структури регуляторного середовища, податкових стимулів і програм розвитку персоналу. Політичні рішення сьогодні безпосередньо визначають, чи стане економічне зростання, зумовлене ШІ, загальнодоступним, чи залишиться привілеєм обмеженого кола, тож вибір механізму управління є не менш важливим, ніж технологічний поступ.
HANA — це блокчейн-криптовалюта, що забезпечує функціонування Hana Network, децентралізованої платформи для інтеграції традиційних фінансів із цифровими активами. Вона гарантує безпечні транзакції та сприяє впровадженню класичних фінансових систем у цифрове середовище.
Жодна криптовалюта не гарантує прибуток у 1000x, однак HANA coin має сильний потенціал для значного зростання у сфері Web3.
Станом на листопад 2025 року токен HANA оцінюється у $12,50, що становить зростання на 150 % порівняно з початковою ціною розміщення.
У 2025 році HANA coin має всі шанси стати лідером ринку. Завдяки інноваційним технологіям і зростаючому попиту очікується суттєве підвищення її вартості та провідні позиції серед криптовалют.











