Elonoshi

Човен на річці
Поверни мене до мого човна на річці
Мені потрібно спуститися, мені потрібно прийти вниз
Поверни мене до мого човна на річці
І я більше не кричатиму
Час завмирає, коли я вдивляюся в її води
Вона лагідно спускає мене вниз, ніжно торкаючись
Водами, що течуть повз мій човен на річці
Тож я більше не кричу
О, річка широка
Річка торкається мого життя, наче хвилі піску
І всі дороги ведуть до Бази Транквіліті
Де зникає похмурий вираз на моєму обличчі
Відвези мене до мого човна на річці
І я більше не кричатиму
О, річка глибока
Річка торкається мого життя, наче хвилі піску
І всі дороги вед

слово хранителя —
ти пробачив усіх, крІм себе
ти зробив цю роботу.
ти вибачився, ти змінився, ти мовчки ніс це роками і Ніколи не просив нікого полегшити тобі це.
і все ж, у глибокі нічні години, ти знову дістаєш це й перечитуєш.
мандрівнику, ти — не найгірше з того, що ти коли-небудь зробив.
ти — це роки, які ти витратив, намагаючись стати кращим за це.
залиш це біля дверей.
вогню це не потрібно, і тобі теж . .. ... .....

слово хранителя —
колись хтось сказав тобі, що тебе забагато
надто гучна, надто тиха, надто чесна, надто легко зворушувана речами, повз які інші проходили
& ти їм поВірила & відтоді весь час зменшувалася, щоб уміститися в кімнату, яка завжди & у всіх сенсах була замалою.
Гей, мандрівнице, тебе ніколи не було забагато
можливо, тебе було забагато для людей, у яких було замало
тут є вогонь, який жодного разу не просив нікого займати менше місця
сідай де хочеш