Davecryps

Я НАМАГАВСЯ КУПИТИ ВЖИВАНИЙ АВТОМОБІЛЬ ЗА $14,500. ЯКИМОСЬ ЧИНОМ ЦЕ ПЕРЕТВОРИЛОСЯ НА ПОКУПІВЛЮ ЗА $18,045.
Знайшов в інтернеті звичайний седан 2018 року за $14,500.
Провів годину у відділі фінансування.
Потім з’явився рахунок від дилера:
$895 комісії за оформлення документів
$1,200 комісії за відновлення
$1,450 обов’язкового «пакета захисту від дилера»
Раптом мій автомобіль за $14,500 коштував $18,045 ще до сплати податків.
Я сказав їм, що заплачу $14,500 готівкою.
Продавець відійшов.
Очевидно, дилерський центр заробляє більше, коли ви фінансуєте автомобіль під 11%, ніж коли просто купуєте цей

ХОЧЕТЕ РОЗЛЮТИТИСЯ? СЕНАТОРИ МОЖУТЬ ЗАРОБИТИ $17,640, ПОКИ ВОНИ НА 37-ДЕННІЙ ПЕРЕРВІ.
$17,640.
За 37 днів відсутності.
Це приблизно $477 на день, поки вони не працюють.
Тим часом мільйони американців беруть неоплачувану відпустку, витрачають дні відпустки або взагалі залишаються без зарплати.
Називайте це перервою. Називайте це відпусткою.
Так чи інакше, платники податків усе одно оплачують рахунок.
$17,640 за 37 днів.
Система здається зовсім іншою, коли саме ви встановлюєте правила.

АМАЗОН МОЖЕ ВИТРАТИТИ МІЛЬЯРДИ, РЕІНВЕСТУЮЧИ В БІЗНЕС, І СПЛАЧУВАТИ ПОДАТКИ ІЗ ЗАЛИШКУ.
Я: «Я заробив $61,000 і витратив $59,000 на те, щоб забезпечити дах над головою моєї сім’ї, нагодувати дитину й оплачувати електроенергію».
IRS: «Це не є витратами бізнесу».
Я: «Тобто оренда не враховується?»
IRS: «Ні».
«Їжа?»
«Ні».
«Ліки?»
«Ні».
«Комунальні послуги?»
«Ні».
Я: «Тоді як саме я маю називати витрати, які дають мені змогу залишатися живим і достатньо спроможним, щоб прийти на роботу й заробити $61,000?»
IRS: «Особисті витрати».
Тим часом корпорації можуть відняти обґрунтовані витрати бізнесу, п

ЖИТТЯ МІЛЕНІАЛІВ — ЦЕ ПО СУТІ ПОСТІЙНО ЗАЗНАВАТИ ОДНОГО ФІНАНСОВОГО УДАРУ ЗА ІНШИМ.
Ви закінчуєте навчання під час рецесії 2008 року з дипломом, який, здається, нікому не потрібен. На вакансіях «початкового рівня» все одно вимагають 3–5 років досвіду.
Пенсії зникають. Вам дають 401(k) і кажуть самостійно розібратися з пенсією.
Ви нарешті знаходите стабільне місце. Підвищення? Надбавка 3% і вдвічі більше роботи.
Ви нарешті починаєте відчувати, що у свої 30 уже наздоганяєте згаяне.
А потім приходить COVID.
Інфляція з’їдає підвищення, які ви заробляли роками. Ціни на житло стрімко зростають, пере

ПОЗИЧИВ $32,000. СПЛАТИВ $55,000. ДОСІ ВИНЕН $28,900.
Я: «Я вносив кожен платіж протягом 11 років. Чому я досі винен так багато?»
Обслуговувач кредиту: «Ваша платіжна історія бездоганна».
Я: «Я питав не про це. Я сплатив на $23,000 більше, ніж позичив, і майже не зменшив заборгованість».
Обслуговувач кредиту: «Відсотки нарахувалися протягом вашого пільгового періоду та періодів відстрочки».
Я: «Тобто періоди, коли я не міг дозволити собі платити, стали частиною боргу, який я досі виплачую сьогодні?»
Обслуговувач кредиту: «Так працює цей кредит».
Саме в цьому й полягає проблема.
Не читайте пози

Я ЗАРАЗ РОЗЛЮЧУ КОЖНОГО ДОРОСЛОГО ЧОЛОВІКА З PLAYSTATION.
Якщо вам за 25, у вас є робота на повний день, рахунки, обов’язки й, можливо, лише 10–15 дорогоцінних днів оплачуваної відпустки на рік…
…і ви відкладаєте ці дні, щоб пограти в GTA, бо вийшла нова гра?
Брате. 😭
Ти міг би використати цей обмежений час, щоб подорожувати, побачитися з близькими, побувати десь у новому місці, створити спогади, які справді пам’ятатимеш через 20 років.
Натомість ти береш відпустку, щоб викрасти Lamborghini, постріляти в уявних копів і 8 годин кричати на екран.
Але гаразд…
Це твоя відпустка. Роби з нею що хоч

МОЯ КОМПАНІЯ ЗАМОРОЗИЛА ПІДВИЩЕННЯ ЗАРПЛАТ ПРАЦІВНИКАМ НА РІВНІ 2% ЧЕРЕЗ «МАКРОЕКОНОМІЧНІ НЕСПРИЯТЛИВІ ФАКТОРИ».
Нам сказали, що операційна маржа перебуває під тиском, тож усім потрібно було зрозуміти, чому більші підвищення зарплат просто неможливі.
Через три тижні було опубліковано звіт ради директорів до SEC.
Генеральний директор отримав бонус за результатами роботи в розмірі $4.2 мільйона за перевищення цільових показників EBITDA на 11%.
Саме тоді все стало цілком зрозуміло.
Коли працівники просять більше грошей, це сприймається як витрати, що загрожують бізнесу.
Коли керівники досягають ф

ЩОЙНО ВИТРАТИВ $92 У ПРОДУКТОВОМУ МАГАЗИНІ Й ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ З ДВОМА ПАКЕТАМИ.
Але, принаймні, озеро Онтаріо перейменували на озеро Америка.
Так добре, що ми правильно розставляємо пріоритети.
Продукти стають дорожчими? Та байдуже.
Людям важко дозволити собі найнеобхідніше? Дійдемо й до цього.
Але перейменувати озеро?
Схоже, це було терміново.

УСІ, ХТО ПЕРЕЇХАВ ДО ТЕХАСУ, ЩОБ УНИКНУТИ ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ШТАТУ… НАМ ТРЕБА ПОГОВОРИТИ. 😭
Ви втекли з Каліфорнії, думаючи: «Жодного податку на доходи штату. Нарешті я вільний».
А потім Техас виставив вам решту рахунку:
Внески ОСББ.
Платні дороги всюди.
Літні рахунки за електроенергію, які виглядають як платежі за автомобіль.
Податки на нерухомість.
Страхування.
А залежно від того, де ви живете, ще й страхування від повеней.
Каліфорнія забирала ваші гроші із зарплати.
Техас просто знайшов ще шість способів їх стягнути.
Каліфорнія пограбувала вас, видавши чек. Техас пограбував вас із усмішкою.

Хтось знайшов чек із продуктового магазину за 2020 рік і вирішив відтворити абсолютно таку саму покупку.
Той самий магазин. Ті самі бренди. Ті самі 30 товарів.
У старому чеку було зазначено $72.
А новий кошик?
$164.
У списку покупок нічого не змінилося. Вони не перейшли на дорожчі бренди, не додали нічого зайвого й раптом не почали купувати дорогі продукти.
Кошик просто став дорожчим у самій своїй суті.
Ось що губиться, коли інфляцію зводять до відсотка на графіку.
Вам усе ще потрібні те саме молоко. Той самий хліб. Ті самі яйця. Та сама їжа, яку ви купували п’ять років тому.
Нам казали, що це

Учора замовив IPA.
Бармен відкрив кран, налив пінту й посунув її через барну стійку. Уся транзакція зайняла, мабуть, 10 секунд.
Пиво: $10.66.
Потім на екрані запитали, чи хочу я залишити чайові 20%, 25% або 30%.
За 30% це ще $3.20 за транзакцію, яка тривала кілька секунд.
Ми дійшли до того, що екран оформлення платежу може змусити звичайну покупку здаватися такою, ніби ви обділяєте когось, бо не пожертвували додатковою чвертю від суми рахунку.
Я не серджуся на бармена.
Я серджуся, що бізнеси нормалізували перекладання витрат на оплату праці на клієнтів, а екран оплати натомість змушує їх почув

Бажати мати дах над головою — це не вимагати забагато.
Так само як і бажати звернутися до лікаря, не боячись рахунка.
Так само як і бажати мати достатньо їжі, щоб прожити місяць.
Чомусь прохання про базові речі, необхідні для того, щоб залишатися живим, стало «очікуванням забагато».
Тим часом ми вважаємо нормальним працювати повний робочий день і все одно залишатися за крок до втрати всього через одну надзвичайну ситуацію.
Люди не вимагають забагато, коли хочуть мати змогу дозволити собі життя. У суспільства, яке робить виживання недоступним, є значно серйозніша проблема.

Дейв Ремсі розповів, чому люди можуть працювати все життя й усе одно залишитися ні з чим.
Його відповідь?
Перестаньте віддавати свій дохід на погашення боргів.
Жодних автомобільних платежів. Жодних кредитних карток. Жодних студентських позик. Заощаджуйте гроші. Інвестуйте їх. Створюйте статки.
Звучить просто. Майже занадто просто.
Бо казати людині, яка заробляє $45K на рік, «перестань віддавати свій дохід», коли оренда, продукти, страхування, медичне обслуговування та все інше з’їдають половину її зарплати, — це типова порада бумерів.
Не можна інвестувати гроші, яких ледве вистачає до кінця м

Можемо припинити вважати нормальним травмування людей, які працюють у продуктових магазинах, Walmart і закладах швидкого харчування?
Сьогодні раніше я бачила, як дівчина поставила працівнику неймовірно очевидне запитання щодо свого замовлення.
Вона буквально могла побачити саме те, про що запитувала.
Працівник усе одно ввічливо відповів.
А я могла думати лише про одне…
Невже ми стали настільки вимогливими, що звичайна людська взаємодія тепер здається незручністю?
Не дивно, що робота у сфері обслуговування здається нестерпною.
Проблема була не в працівнику. Проблемою була ця вимогливість.

Моє стоматологічне страхування коштує мені близько $660 на рік.
Звучить розумно, доки не усвідомиш, що саме воно насправді мені дає.
Коронка коштує $1,750, якщо я приходжу без страховки.
З моєю страховою карткою та сама коронка коштує $1,290.
Тож технічно я «заощадив» $460.
Але страхова компанія не заплатила за неї нічого.
Я платив страхові внески лише для того, щоб отримати узгоджену стоматологом ціну.
Той самий стоматолог. Те саме крісло. Та сама коронка. Та сама година.
Єдине, що змінилося, — це число на екрані.
Саме тоді стоматологічне страхування починає здаватися радше підпискою на знижк

Роками компанії знаходили нові способи стягувати з нас більше, не створюючи відчуття підвищення ціни.
Менші упаковки. Вищі ціни. Нові збори. Гірший сервіс. Менше привілеїв.
Ще один долар тут. П’ять доларів там.
А потім щось змінилося.
Люди почали скорочувати витрати.
Не тому, що вони раптом стали скупими.
А тому, що більше не було чого скорочувати.
Можна підвищити ціну товару, зменшити сам товар, додати ще один збір і назвати це «преміумом», але все це не має значення, коли зарплата клієнта вже закінчується до кінця місяця.
Середній клас — це не нескінченне джерело доходу.
Зрештою, ви стискаєт

Мій двоюрідний брат заробляє понад $300K на рік і зазвичай буває вдома до вечері.
Він працює у сфері продажу медичного обладнання.
Жодних шестизначних студентських боргів. Жодної десятирічної професійної підготовки. Жодного диплома магістра, що тяжіє над ним.
Більшість літніх вихідних він проводить на воді й усе одно забирає дітей зі школи.
Його перевага — не якийсь престижний диплом.
Він знає, як будувати стосунки, здобувати довіру та укладати угоди.
Тим часом я знаю людей, які мають понад $70K+ студентського боргу за дипломи, що привели до $50K зарплат і роботи, яка все одно вимагає бути он

Якось нас навчили називати це хорошим життям:
Працювати більшу частину часу, коли ви не спите.
Брати два тижні відпустки на рік.
Десятиліттями чекати на пенсію.
А потім сподіватися, що ви будете достатньо здоровими, щоб насолодитися нею.
І ми називаємо це нормою.
Тим часом роки, коли ви справді можете подорожувати, пізнавати світ, ризикувати, створювати сім’ю або просто насолоджуватися життям, — це роки, які ви обмінюєте на зарплату.
Їм не довелося красти ваші гроші.
Вони переконали вас, що віддавати їм більшу частину свого часу — це ціна відповідальності.
У вас одне життя. А вони отримують ва

Сім’я втратила шанс придбати своє перше житло, бо інвестиційний фонд побачив для нього вигідніше застосування.
У 2020 році мій сусід продав свій будинок із 3 спальнями за $265,000.
Інвестиційна компанія одразу придбала його, дешево оновила кухню та перетворила на орендне житло за $2,300 на місяць.
Через чотири роки будинок оцінюється приблизно в $445,000.
Це майже $110,000 отриманої орендної плати на додачу до приблизно $180,000 паперового приросту вартості.
І вони на цьому не зупинилися.
Вони позичили гроші під заставу зростаючого капіталу та придбали ще кілька будинків неподалік.
Молодій пар

Виборцям Трампа обіцяли, що Америку буде виправлено.
Натомість уявіть, що вам кажуть, ніби ваша країна процвітає, тоді як заголовки новин виглядають так:
• До продовольчих запасів ставляться як до загрози
• Повітря та вода нібито стають небезпечними
• Кір повертається
• Продукти та бензин і досі б’ють по кишені
• Державний борг продовжує зростати
• Військові запаси зазнають тиску
• Альянси слабшають
• Конфлікти продовжують розширюватися
• Долар щороку здається слабшим
Але принаймні криптовалюта стала прихильнішою до тих, хто вже знає, як грати за цими правилами.
І поки звичайні американці пере