Davecryps

Президент моєї HOA прийшов до моїх дверей і попросив мене про послугу.
Буря пошкодила його паркан, підрядники мали приїхати, щоб його полагодити, і він хотів, щоб я переставив свою вантажівку, аби вони могли припаркуватися на моєму під’їзді.
Я відмовився.
Він подивився на мене так, ніби я порушив якесь неписане правило нашого району.
Потім він нагадав мені, що сусіди мають допомагати одне одному.
Тоді я нагадав йому про штраф у розмірі $700, який його HOA наклала на мене двома тижнями раніше, бо моє сміттєве відро було видно з вулиці ОДИН ДЕНЬ після вивезення сміття.
Я сплатив штраф без супере

Я починаю думати, що Нью-Йорк — це один величезний соціальний експеримент.
Відкрився новий магазин хліба. Не пекарня. Цілий магазин, присвячений хлібу.
Ми з подругою зайшли купити буханець і одразу почали вгадувати ціну, орієнтуючись на інтер’єр.
Я сказала: $25.
Вона озирнулася й сказала: $80.
Я подумала, що вона перебільшує.
А потім ми побачили ціну.
$60. ЗА ОДИН БУХАНЕЦЬ ХЛІБА.
Я щиро відмовляюся вірити, що люди з повністю сформованою лобовою корою заходять у магазин, бачать буханець хліба за $60 і думають: «Ага. Додайте його в кошик».
За таку ціну до хліба мають додаватися іпотечний платіж

ОСЬ ДИВОВИЖНО ПРОСТИЙ СПОСІБ ПОБАЧИТИ, НАСКІЛЬКИ ЗАРПЛАТИ ВІДСТАЛИ: ШОКОЛАДНІ БАТОНЧИКИ.
У 2005 році федеральна мінімальна зарплата становила $5.15, а Snickers коштував близько 75¢. За одну годину роботи можна було купити приблизно 6 батончиків.
Через двадцять років мінімальна зарплата становить $7.25, але той самий Snickers коштує близько $2. Тепер за одну годину роботи можна купити 3.
Ваша погодинна оплата зросла приблизно на 41%. Ціна шоколадного батончика зросла приблизно на 167%. Якби мінімальна зарплата зростала такими самими темпами, як ціна Snickers, сьогодні вона становила б близько $

Типовий американець цього року працюватиме приблизно 240 робочих днів, щоб заробити близько $65,000.
Водночас член Конгресу працюватиме близько 150 днів і отримає $174,000.
Порахуйте.
Це приблизно $271 за робочий день для пересічного американця проти близько $1,160 на день для Конгресу.
Отже, люди, які працюють майже на 90 днів більше, отримують близько чверті денної оплати.
А найіронічніше? Саме ми фінансуємо уряд.
Ми працюємо більше, заробляємо менше й віддаємо частину своєї зарплати системі, у якій члени Конгресу можуть заробляти більше, проводячи менше днів на сесіях.
Скажіть, хіба це не з

Після 18 років сплати страхування житла мій друг нарешті вперше подав страхову заяву. Його щорічний страховий внесок зріс приблизно до $7,400, тобто за ці роки він передав страховій компанії близько $133,000, жодного разу не попросивши в неї ані цента. Потім сильна буря пошкодила його дах. Він зателефонував, подав заяву й почав чекати.
Прибув страховий оцінювач, сфотографував, усе оглянув і поїхав. Через кілька днів надійшла відповідь: ВІДМОВЛЕНО. Вони класифікували пошкодження як «попередній знос і погіршення стану». Він сказав їм, що даху лише п’ять років. Вони відповіли, що їхня оцінка відр

Пара у свої 30 нарешті досягає цього.
Дві пристойні кар’єри. Сукупний дохід наближається до $140K. Вони думають, що досягли успіху.
А потім життя починає виставляти їм за це рахунки.
$30K весілля.
$35K автомобілі.
$3,000 орендної плати.
$1,500 за дитячий садок.
Потім продукти, страхування, відпустки, підписки, студентські кредити й усе інше.
Окремо ніщо не виглядає надмірним.
Ось у чому пастка.
Вони заробляють більше, ніж будь-коли, але їхній спосіб життя розширюється разом із доходом. Коли вони нарешті озираються, їм уже 50, вони поховані під щомісячними платежами, і здійснити серйозні зміни

Моєму другові щойно відмовили в іпотеці.
Причина?
Банк каже, що він не може дозволити собі щомісячний іпотечний платіж у розмірі $1,900.
Є лише одна проблема.
Він сплачує $2,400 орендної плати щомісяця вже П’ЯТЬ РОКІВ.
Жодного разу не пропустив платіж.
Жодного разу не заплатив із запізненням.
Це $144,000, які він передав орендодавцю, не накопичивши жодної власної частки у житлі.
Але, очевидно, $1,900 на погашення іпотеки — це надто ризиковано.
Йому потрібно було б мати близько $80,000 заощаджень на перший внесок, але як саме, на вашу думку, можна накопичити $80K , коли ви вже платите $2,400 на

Мій тато вийшов на пенсію у 60 років.
Я вже знаю, що в мене так не буде.
У нього була пенсія. А в мене є 401(k), і мені важко вносити туди достатньо коштів.
Він купив свій будинок у 29 років. Мені 31, а я досі навіть близько не маю суми на перший внесок.
Його медичне страхування коштувало близько $100 на місяць. Моє коштує $460.
А потім за вечерею він сказав, що мені треба краще поводитися з грошима.
Я лише кивнув.
Я не сказав йому, що все його фінансове життя було побудоване навколо економіки, якої більше не існує.
Я не сказав йому, що моє покоління фінансує цю систему, водночас чуючи, що не

Я зателефонував(ла) бабусі, побачивши будинки на її вулиці в Ньюпорт-Біч, які продаються за $1.6M–$2.1M.
Її будинок навіть більший за більшість із них, тож я поставив(ла) запитання, відповідь на яке й так знав(ла), що буде болючою:
«Скільки ви за нього заплатили?»
Вона сказала, що вони купили його абсолютно новим у 1973 році.
$27,000.
Від цієї цифри я насправді розсміявся(лася), бо подумав(ла), що неправильно її почув(ла).
Будинок, який сьогодні продавався б набагато дорожче за $1 мільйон, колись був покупкою за $27K .
Я знав(ла), що покоління бумерів мали зовсім інший ринок житла, тож усе про

Мій сусід-бумер запитав, скільки я плачу за оренду. Я сказав йому: $3,100 на місяць.
Він подивився на мене так, ніби я збожеволів.
«Якого біса молоді люди платять $3,100 за оренду? Моя іпотека — лише $289. Чому б тобі просто не купити житло?»
Я ледь не розсміявся.
Тож я запитав його, скільки він заплатив за будинок. Він купив його десятки років тому, коли іпотечний платіж справді міг бути як платіж за автомобіль, а будинок не коштував пів мільйона доларів.
Ця іпотека за $289 сьогодні не є доступним варіантом для покоління Z. Будинок коштує дорожче. Перший внесок більший. Податки на нерухомість

90 ГОДИН НА ТИЖДЕНЬ.
Саме ця цифра мала б змусити людей зупинитися й запитати, що пішло не так.
За повідомленнями, людині, яка отримує федеральну мінімальну зарплату в США — $7.25 за годину, — довелося б працювати близько 90 годин щотижня, щоб досягти межі бідності.
Водночас, за тим самим порівнянням, необхідна кількість робочих годин на тиждень становить приблизно 11 у Японії, 23 у Великій Британії, 26 у Франції, 29 у Новій Зеландії, 31 у Португалії, 32 в Австралії та Бельгії, 33 в Ірландії, 37 у Німеччині та 44 у Канаді й Люксембурзі.
Показник США не просто вищий.
Він більш ніж удвічі переви

Одна з найбезглуздіших речей, які я чув від бумера:
«Якщо вони скасують студентські борги, наступним вони захочуть списання медичних боргів. Потім вони вимагатимуть доступної медичної допомоги. Після цього вони очікуватимуть, що ми допоможемо забезпечити житлом бездомних. Потім вони захочуть зарплати, на які справді можна прожити. Де це закінчиться? Уся країна завалиться!»
Схоже, справжня небезпека полягає не в тому, що люди загрузли в боргах, не можуть дозволити собі медичну допомогу або працюють повний робочий день і все одно ледве виживають.
А в тому, що, щойно ти розв’яжеш одну проблему, л

Ми з дружиною закінчили аспірантуру 22 роки тому, маючи разом близько $68,000 студентських кредитів. Ми сплачуємо приблизно $525 щомісяця вже понад два десятиліття й наразі повернули понад $135,000. І все ж якимось чином після всіх цих років і всіх цих грошей ми досі винні близько $58,000.
Ми позичили $68K. Ми вже віддали понад удвічі більше за цю початкову суму. І залишок досі не зник.
Тож поясніть мені ще раз, як хтось може подивитися на це й сказати, що цей борг просто має переслідувати нас іще 20 років.

Схоже, нова американська мрія — заробляти $78,000 на рік і жити так, ніби ти без грошей.
Жодних відпусток. Жодних походів у ресторани. Жодних концертів, побачень чи Netflix. Готувати все вдома. Їздити на 7-річному автомобілі. Орендувати однокімнатне житло.
Відкладати все, що залишилося, на пенсію й називати себе фінансово відповідальним. Після оренди, продуктів, комунальних послуг, страхування, бензину та решти звичайних життєвих витрат наприкінці місяця на твоєму рахунку може залишитися $300.
Ось що $78K дає тобі тепер: не розкішне життя, не фінансову свободу лише достатній дохід, щоб

Мій тато-бумер щойно сказав мені, що міг би прогодувати сім’ю з чотирьох людей протягом цілого місяця на $150.
Я сказав йому, що із задоволенням дам йому це довести.
Жодних залишків із комори. Жодних купонів із 1997 року. Жодного «це в нас уже було вдома». Просто $150, четверо людей і продукти на місяць за сьогоднішніми цінами.
Він був дуже впевнений у собі, доки я не попросив його скласти список покупок.
Раптом нагодувати чотирьох людей протягом 30 днів стало набагато складніше.

ТАТО-БУМЕР: «ТОБІ ПРОСТО ПОТРІБНО ЗНАЙТИ КРАЩЕ ОПЛАЧУВАНУ РОБОТУ».
Я: «Я ЗАРОБЛЯЮ $61,000».
ТАТО-БУМЕР: «Для того, хто тільки починає, це досить непогано».
Я: «Я працюю в цій компанії вже 7 років».
ТАТО-БУМЕР: «Тоді попроси підвищення».
Я: «Я попросив. Мені запропонували 2.5%».
ТАТО-БУМЕР: «Ну, принаймні, це вже щось».
Я: «Моя орендна плата зросла на 8%».
ТАТО-БУМЕР: «Тоді скороти свої витрати».
Я: «Я не харчуюся поза домом. Жодних підписок. Я приношу обід із дому».
ТАТО-БУМЕР: «Коли я був у твоєму віці, у мене були будинок і двоє дітей».
Я: «Коли ти був у моєму віці, цей будинок коштував $55,

Орендодавець відмовився від гарантованих $2,300/місяць, бо чекав на $2,500.
«Усього на $200 більше».
Через шість тижнів квартира досі стоїть порожня.
Додаткові $200, за які він боровся, принесли б йому $2,400 за цілий рік.
Натомість шість тижнів простою коштували йому приблизно $3,450 орендної плати, яку він уже ніколи не отримає.
Він втратив орендаря не через $200.
Він втратив орендаря через $200 і заплатив тисячі за це задоволення.

Забудьте на секунду про вартість оренди.
Подивіться, скільки годин вашого життя потрібно, щоб її оплатити.
В одному місті людині, яка заробляє $17/годину, потрібно близько 100 годин лише для оплати квартири за $1,700.
Переїдьте до Сан-Франциско — і оренда зростає до $3,600, що звучить абсолютно божевільно, доки не побачите, що зарплата там ближча до $30/годину.
Це все одно 120 годин роботи лише за житло.
Інша орендна плата.
Інша зарплата.
Майже стільки ж вашого життя минає ще до того, як ви заплатили за їжу, транспорт, медичне обслуговування чи щось інше.
Проблема не лише в дорогих містах. Про

ЯКБИ РОБОТА НА ПОВНУ СТАВКУ ДОЗВОЛЯЛА ОПЛАЧУВАТИ РАХУНКИ, БІЛЬШІСТЬ ІЗ НАС БУЛА Б НАБАГАТО СПОКІЙНІШОЮ.
Можна гарувати до сьомого поту, працювати понад 40 годин щотижня й усе одно знову залишитися без грошей ще до наступної зарплати.
Їжа коштує цілий статок. Оренда — просто абсурдно дорога. Зарплати майже не зросли, тоді як усе інше стрімко подорожчало.
Ти урізаєш витрати. Ти складаєш бюджет. Ти працюєш більше.
І все одно не можеш виграти.
Щось серйозно не так, коли людина може працювати повний день і все одно ледве дозволяти собі базове життя.
Ти працюєш без упину, отримуєш зарплату, розрахов