Davecryps

Дейв Ремсі розповів, чому люди можуть працювати все життя й усе одно залишитися ні з чим.
Його відповідь?
Перестаньте віддавати свій дохід на погашення боргів.
Жодних автомобільних платежів. Жодних кредитних карток. Жодних студентських позик. Заощаджуйте гроші. Інвестуйте їх. Створюйте статки.
Звучить просто. Майже занадто просто.
Бо казати людині, яка заробляє $45K на рік, «перестань віддавати свій дохід», коли оренда, продукти, страхування, медичне обслуговування та все інше з’їдають половину її зарплати, — це типова порада бумерів.
Не можна інвестувати гроші, яких ледве вистачає до кінця м

Можемо припинити вважати нормальним травмування людей, які працюють у продуктових магазинах, Walmart і закладах швидкого харчування?
Сьогодні раніше я бачила, як дівчина поставила працівнику неймовірно очевидне запитання щодо свого замовлення.
Вона буквально могла побачити саме те, про що запитувала.
Працівник усе одно ввічливо відповів.
А я могла думати лише про одне…
Невже ми стали настільки вимогливими, що звичайна людська взаємодія тепер здається незручністю?
Не дивно, що робота у сфері обслуговування здається нестерпною.
Проблема була не в працівнику. Проблемою була ця вимогливість.

Моє стоматологічне страхування коштує мені близько $660 на рік.
Звучить розумно, доки не усвідомиш, що саме воно насправді мені дає.
Коронка коштує $1,750, якщо я приходжу без страховки.
З моєю страховою карткою та сама коронка коштує $1,290.
Тож технічно я «заощадив» $460.
Але страхова компанія не заплатила за неї нічого.
Я платив страхові внески лише для того, щоб отримати узгоджену стоматологом ціну.
Той самий стоматолог. Те саме крісло. Та сама коронка. Та сама година.
Єдине, що змінилося, — це число на екрані.
Саме тоді стоматологічне страхування починає здаватися радше підпискою на знижк

Роками компанії знаходили нові способи стягувати з нас більше, не створюючи відчуття підвищення ціни.
Менші упаковки. Вищі ціни. Нові збори. Гірший сервіс. Менше привілеїв.
Ще один долар тут. П’ять доларів там.
А потім щось змінилося.
Люди почали скорочувати витрати.
Не тому, що вони раптом стали скупими.
А тому, що більше не було чого скорочувати.
Можна підвищити ціну товару, зменшити сам товар, додати ще один збір і назвати це «преміумом», але все це не має значення, коли зарплата клієнта вже закінчується до кінця місяця.
Середній клас — це не нескінченне джерело доходу.
Зрештою, ви стискаєт

Мій двоюрідний брат заробляє понад $300K на рік і зазвичай буває вдома до вечері.
Він працює у сфері продажу медичного обладнання.
Жодних шестизначних студентських боргів. Жодної десятирічної професійної підготовки. Жодного диплома магістра, що тяжіє над ним.
Більшість літніх вихідних він проводить на воді й усе одно забирає дітей зі школи.
Його перевага — не якийсь престижний диплом.
Він знає, як будувати стосунки, здобувати довіру та укладати угоди.
Тим часом я знаю людей, які мають понад $70K+ студентського боргу за дипломи, що привели до $50K зарплат і роботи, яка все одно вимагає бути он

Якось нас навчили називати це хорошим життям:
Працювати більшу частину часу, коли ви не спите.
Брати два тижні відпустки на рік.
Десятиліттями чекати на пенсію.
А потім сподіватися, що ви будете достатньо здоровими, щоб насолодитися нею.
І ми називаємо це нормою.
Тим часом роки, коли ви справді можете подорожувати, пізнавати світ, ризикувати, створювати сім’ю або просто насолоджуватися життям, — це роки, які ви обмінюєте на зарплату.
Їм не довелося красти ваші гроші.
Вони переконали вас, що віддавати їм більшу частину свого часу — це ціна відповідальності.
У вас одне життя. А вони отримують ва

Сім’я втратила шанс придбати своє перше житло, бо інвестиційний фонд побачив для нього вигідніше застосування.
У 2020 році мій сусід продав свій будинок із 3 спальнями за $265,000.
Інвестиційна компанія одразу придбала його, дешево оновила кухню та перетворила на орендне житло за $2,300 на місяць.
Через чотири роки будинок оцінюється приблизно в $445,000.
Це майже $110,000 отриманої орендної плати на додачу до приблизно $180,000 паперового приросту вартості.
І вони на цьому не зупинилися.
Вони позичили гроші під заставу зростаючого капіталу та придбали ще кілька будинків неподалік.
Молодій пар

Виборцям Трампа обіцяли, що Америку буде виправлено.
Натомість уявіть, що вам кажуть, ніби ваша країна процвітає, тоді як заголовки новин виглядають так:
• До продовольчих запасів ставляться як до загрози
• Повітря та вода нібито стають небезпечними
• Кір повертається
• Продукти та бензин і досі б’ють по кишені
• Державний борг продовжує зростати
• Військові запаси зазнають тиску
• Альянси слабшають
• Конфлікти продовжують розширюватися
• Долар щороку здається слабшим
Але принаймні криптовалюта стала прихильнішою до тих, хто вже знає, як грати за цими правилами.
І поки звичайні американці пере

Мене змушуватимуть сплачувати внески до системи соціального забезпечення десятиліттями, але я ніколи не зможу вирішувати, що станеться з цими грошима.
До 65 років із моїх зарплат на моє ім’я могли б утримати приблизно $540,000.
Якби ці самі гроші працювали за гіпотетичної середньої дохідності 6%, вони могли б зрости приблизно до $2 мільйонів.
Натомість, за оцінкою уряду, я отримуватиму близько $3,100 на місяць, починаючи з 67 років.
Це приблизно $37,000 на рік.
І на відміну від пенсійного рахунку, я ніколи не міг обирати інвестиції, контролювати внески або вирішувати, коли припинити сплачувати

Америка не стала раптово недоступною.
Це відбувалося достатньо повільно, щоб більшість людей цього не помітила.
Вартість житла зросла приблизно з $120K до понад $400K.
Рік навчання в коледжі подорожчав приблизно з $2K до майже $30K.
Медичне страхування подорожчало приблизно з $3K до $25K.
Ціна нового автомобіля зросла з $15K до майже $50K.
Оренда зросла з $450 приблизно до $1,600.
Ціни майже на все важливе вибухово зросли.
Зарплати навіть близько не встигали за ними.
А потім ми почали звинувачувати людей у тому, що їм важко дозволити собі життя, яке мали їхні батьки.
Я розберу, як ми сюди дійш

«Тоді ми працювали влітку й самі оплачували собі навчання в коледжі».
Звучить вражаюче, доки не підрахуєш.
У 1980 році навчання коштувало приблизно $800 на рік. За ставки $3.10 за годину це близько 258 годин роботи.
Сьогодні навчання коштує близько $29,600. За федеральної мінімальної зарплати $7.25 вам знадобилося б понад 4,000 годин.
Це не одне літо.
Це приблизно два роки роботи повний робочий день — лише для оплати навчання.
Тож коли бумери кажуть, що молодь просто недостатньо багато працює, цифри розповідають іншу історію.
Трудова етика не зникла.
Змінилася математика.

Поясніть мені це.
Я купив свою машину багато років тому. Заплатив за неї. Застрахував її. Обслуговував її. Жодного разу не змінював власника.
І все ж щороку штат надсилає мені рахунок, щоб фактично підтвердити:
«Так, вона все ще моя».
А якщо я не заплачу, то не зможу законно продовжувати нею керувати.
Я розумію, навіщо реєструвати автомобіль, коли його купуєш. Але чому право власності, схоже, спливає кожні 12 місяців?
Можна володіти тим самим транспортним засобом протягом десяти років і все одно знову й знову платити уряду лише за те, щоб залишатися в його реєстрах.
У якийсь момент це перестає

Стоматолог стягнув із мене $590 за пломбу, встановлення якої тривало 15 хвилин.
Я запитав, чому базова процедура може коштувати так дорого.
Адміністраторка вказала на екран: «Зазвичай це коштує $980. Ваша страховка зменшила суму на $390».
Це звучало чудово, доки я не відкрив страховий рахунок.
Страховка нічого не заплатила.
$980 — це просто ціна «без страховки», а узгоджений страховий тариф створив враження, ніби я отримав величезну знижку.
І саме тоді я зрозумів: я щомісяця плачу за стоматологічну «страховку», яка все одно може залишити мене зі сплатою сотень доларів із власної кишені, тоді я

Моя мама-бумерка постійно питає, коли я матиму дітей. Я сказав їй, що не можу собі їх дозволити.
Вона сказала: “Ми виховували тебе на один дохід. Ти якось упораєшся.”
Тож я сказав їй, що самі лише ясла тут коштують близько $1,600 на місяць, не враховуючи їжу, підгузки, лікарів, одяг чи будь-що інше.
“Тоді купи більший будинок.”
Я нагадав їй, що будинок, який вона купила за $48,000 у 1985 році, минулого року продали за $425,000. Той самий будинок. Той самий район.
“Працюй старанніше.”
Я вже працюю на двох роботах і все одно після сплати податків маю меншу купівельну спроможність, ніж вона мала

ПОГЛЯД ПРЕДСТАВНИКА ПОКОЛІННЯ Z. ПАУЗА МІЛЕНІАЛА. А ПОТІМ БУМЕР, ЯКИЙ СТАВИТЬ ЗАПИТАННЯ, ЧЕРЕЗ ЯКІ ДОВЕЛОСЯ Б ЗАЛУЧАТИ HR.
«Скільки ти заробляєш?»
«Чому ти досі самотній/самотня?»
«Коли ви плануєте дітей?»
«Скільки ти заплатив/заплатила за свій будинок?»
«Чому в тебе немає хлопця/дівчини?»
«Чому ти виглядаєш таким виснаженим/такою виснаженою?»
Просто невимушено випитують про чиюсь зарплату, шлюб, фертильність, фінанси й зовнішність, наче заповнюють переписний лист.
А коли ти не відповідаєш?
«Ой, мені просто було цікаво!»
Це не цікавість. Це перетин особистих меж із надією, що ніхто не вкаже

СТІЙТЕ, ЧОМУ ЦЯ МАТЕМАТИКА ЗДАЄТЬСЯ ТАКОЮ БОЖЕВІЛЬНОЮ?
Мій колега отримав повідомлення про щоквартальне підвищення зарплати.
$0.38 за годину.
Це становить приблизно $79 на місяць до сплати податків.
Тим часом компанія щойно повідомила про $1.2 мільярда квартального прибутку.
Я не кажу, що працівникам мають віддати частину всього прибутку.
Але як компанія може отримувати мільярд доларів, а людина, яка допомагає його заробляти, отримує додаткові $79 на місяць?
Цього ледве достатньо, щоб помітити різницю після сплати податків.
Десь між мільярдами прибутку та підвищенням на 38 центів математика пе

ЩОСЬ НЕ СХОДИТЬСЯ НА АЗС.
Коли ціна на нафту сягнула приблизно $120 за барель, ми змирилися з ціною бензину $4, бо нам казали, що її підвищує дорога сира нафта.
Цілком логічно.
Але тепер ціна на нафту становить близько $83, тобто приблизно на 31% нижча.
Тож якби ціна бензину $4 знизилася пропорційно, можна було б очікувати чогось ближчого до $2.75 за галон.
Натомість ми й досі стоїмо біля колонки й дивуємося, куди поділася економія.
Коли найбільша складова витрат різко дешевшає, а ціна, яку бачать споживачі, майже не змінюється, люди починають ставити запитання.
Можна скільки завгодно пояснюва

ОДИН ІЗ НАЙЧЕСНІШИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ — НЕ ФОНДОВИЙ РИНОК.
Це коли бачиш 75-річну людину, яка працює в нічну зміну.
Людину, яка 50 років пропрацювала.
Платила податки.
Виховала сім’ю.
Сумлінно виконувала свої обов’язки.
Робила все, що, як їй казали, зрештою мало привести до гідної пенсії.
А у 75 років вона досі розкладає товари на полицях о 3 AM, бо не може дозволити собі цього не робити.
Ми можемо говорити про ВВП.
Святкувати черговий рекордний максимум на ринку.
Сперечатися щодо показників безробіття.
Але я постійно повертаюся до одного питання:
Що насправді означає економічний прогрес,

ПОВНА ЗАЙНЯТІСТЬ НЕ ПОВИННА ЗМУШУВАТИ ВАС ОБИРАТИ МІЖ ОРЕНДОЮ ТА ВСІМ ІНШИМ.
У моєму районі такі заклади, як Chipotle і Chick-fil-A, пропонують приблизно $20 за годину.
За 40 годин на тиждень це близько $3,470 на місяць до сплати податків.
Після сплати податків, можливо, на ваш рахунок фактично надходить $3,000.
А тепер візьмімо звичайну однокімнатну квартиру, оренда якої становить близько $1,850.
Більше половини вашого доходу після сплати податків зникає ще до витрат на продукти, пальне, страхування, комунальні послуги чи будь-що непередбачене.
І чомусь розмова досі зводиться до:
«Вам просто

НІХТО НЕ ГОВОРИТЬ ПРО ТЕ, НАСКІЛЬКИ АБСУРДНИМ СТАЛО ПАРКУВАННЯ.
Раніше все було просто.
Під’їжджаєш. Кидаєш кілька монет у паркомат. Займаєшся своїми справами.
Тепер це $8 за годину.
Завантажте застосунок.
Створіть обліковий запис.
Введіть номерний знак.
Додайте свою картку.
А потім із вас стягують $2 «комісії за зручність» за саму можливість сплатити вартість паркування.
Ви не купуєте товар.
Ви не отримуєте якусь розкішну послугу.
Ви буквально просто залишаєте автомобіль на позначеному місці на асфальті.
І все ж якимось чином є плата за паркування, ще одна плата за оплату, а іноді й ще одна п