Davecryps

НАЙДОРОЖЧЕ В БІДНОСТІ — ЦЕ БУТИ БІДНИМ.
Комісія за овердрафт під час покупки на $4: $38.
Річна відсоткова ставка за позикою до зарплати: 450%.
Авансовий депозит за квартиру: $2,700.
Купівля менших кількостей, бо ви не можете дозволити собі оптову покупку: на 35% дорожче за одиницю.
Підтримання старого автомобіля на ходу: $1,400 на рік на ремонт.
Відсотки за кредитною карткою, коли трапляється надзвичайна ситуація: 25%.
Одна медична надзвичайна ситуація без достатнього страхового покриття: тисячі.
Жодна з цих витрат не робить вас багатшими.
Вони лише роблять життя без грошей дорожчим.
Ось у чом

БУМЕР: «ПЕРЕСТАНЬ КУПУВАТИ ЛАТЕ ЗА $6. ВІДКЛАДАЙ ЦІ $25 НА ТИЖДЕНЬ».
Покоління Z: «Гаразд. Це $1,300 на рік».
Бумер: «Саме так».
Покоління Z: «Мою орендну плату щойно підвищили на $650 на місяць. Це ще $7,800 на рік».
«Тож я заощадив $1,300, а все одно залишаюся на $6,500 позаду».
Бумер: «Тоді відмовся від чогось іншого».
Покоління Z: «Мені теж почати стригти собі волосся кухонними ножицями?»
Проблема цієї поради не в тому, що заощаджувати гроші — це погано.
Проблема в тому, що невеликі скорочення витрат на спосіб життя не можуть випередити значне зростання вартості житла, харчів, страхування

ОРЕНДОДАВЕЦЬ У 2016 РОЦІ: «ОРЕНДА — $950».
Я: «Гаразд».
Орендодавець у 2021 році: «З вас $1,500».
Я: «Чорт. Але гаразд».
Орендодавець у 2026 році: «$2,450».
Я: «Я не можу собі цього дозволити».
Орендодавець: «Без проблем. У нас уже 63 заявки».
Орендодавець у 2031 році: «Оренда — $3,800».
Я: [зараз веду переговори з автодилером щодо перетворення заднього сидіння на спальню]
У якийсь момент житло перестає сприйматися як місце для життя й починає нагадувати аукціон, який ти намагаєшся не програти.

ОСЬ ЯК СЬОГОДНІ МОЖЕ ВИГЛЯДАТИ ЗАРПЛАТА В РОЗМІРІ $5,100.
$2,000 йде на оренду.
$510 — на медичне страхування, яке, як ви сподіваєтеся, вам ніколи не знадобиться.
$460 — на виплату за вживаний автомобіль.
$340 — на бензин, бо ваша робота не зовсім розташована поруч із залізничною станцією.
$420 — на продукти, які чомусь щомісяця зникають дедалі швидше.
$240 — на студентські кредити, які, здається, майже не зменшуються.
Це $3,970, які зникли ще до того, як ви зробили щось для себе.
У вас залишається $1,130 на надзвичайні ситуації, заощадження, одяг, ремонт, сім’ю та все, що залишилося від справ

МІЙ БАТЬКО ВІДДAВ ОДНІЙ КОМПАНІЇ 27 РОКІВ. УСЕ ОДНО ЦЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ СКОРОЧЕННЯМ.
Ніколи не пропускав зміну. Навчав нових працівників. Приходив на роботу, коли всі інші не виходили.
Заробляв $55,000 на рік. Нічого особливого. Просто стабільне життя.
Потім у 2010 році компанія ліквідувала тисячі робочих місць, щоб захистити прибуток.
Йому було 57.
Його пенсію заморозили. Його пенсійний рахунок зазнав шестизначних втрат під час обвалу ринку. За кілька місяців він уже розкладав товари на полицях за $15 на годину.
Моя мама взяла додаткові години роботи в закусочній.
Вони продали свій будинок і переї

НАЗИВАЙТЕ МЕНЕ ЛІНИВИМ, АЛЕ Я НЕ ХОЧУ ДРУГОЇ РОБОТИ ЛИШЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ДОЗВОЛИТИ СОБІ ПЕРШУ.
Я не хочу підробітку. Я не хочу працювати ночами, брати зміни на вихідних, фрилансити після роботи чи перетворювати кожну вільну годину на ще одне джерело доходу.
Я працюю повний день. Я віддаю роботодавцю понад 40 годин свого тижня. Я мав би бути спроможним оплачувати оренду, купувати продукти, тримати світло ввімкненим і мати трохи часу на життя.
Чомусь ми перетворили «працюй старанніше» на «знайди ще одну роботу після своєї роботи».
Можливо, я не лінивий. Можливо, мені набридло, що мені кажуть: для

НАЗИВАЙТЕ МЕНЕ ЛІНИВИМ, АЛЕ Я НЕ ХОЧУ МАТИ ДРУГУ РОБОТУ, ЩОБ УТРИМУВАТИ ПЕРШУ.
Я не хочу підробітку. Я не хочу працювати ночами, брати зміни на вихідних, фрилансити після роботи чи перетворювати кожну вільну годину на ще одне джерело доходу.
Я працюю повний робочий день. Я віддаю роботодавцю 40+ годин свого тижня. Я маю бути спроможним оплачувати оренду, купувати продукти, не залишати дім без світла й мати трохи життя на додачу.
Якось ми перетворили «працюй старанніше» на «знайди ще одну роботу після своєї роботи».
Можливо, я не лінивий. Можливо, я втомився від того, що мені кажуть: щоб просто

У дитсадку нам назвали ціну $2,100 на місяць за одну дитину ясельного віку.
Наша іпотека становить $1,700.
Усі продовжують казати: «Просто покладіться на свою спільноту».
Яку ще спільноту?
Моя мама працює повний робочий день.
Мій брат живе за чотири штати від нас.
Підлітка з нашої вулиці тепер бере $28 за годину — і, чесно кажучи, молодець.
Спільнота не зникла.
Спільнота теж стала недоступною.
Бабусі й дідусі працюють довше.
Брати й сестри живуть далі одне від одного.
Сусіди працюють на другій роботі.
Ми продовжуємо казати батькам: «Покладіться на свою спільноту», ніби спільнота сидить без діл

Америка має тривожну властивість перетворювати економічну неспроможність на надихаючу історію.
«Знайомтеся, це Лінда. Їй 79 років, і вона досі працює у віконці drive-thru ресторану швидкого харчування!»
Увімкнімо емоційну музику.
Але поставмо складніше запитання:
Чому жінка, яка майже 55 років працювала й сплачувала податки, досі змушена виходити на роботу лише для того, щоб вижити?
Вона не відмовлялася робити свій внесок.
Система не змогла зробити так, щоб цього внеску було достатньо.
Вона мала б насолоджуватися пенсією, а не обирати між продуктами, орендою, ліками та ще однією зміною.
Припин

ПРИПИНІТЬ КАЗАТИ ЛЮДИНІ, ЯКА ЗАРОБЛЯЄ $3,200 НА МІСЯЦЬ, «ПРОСТО ЗАОЩАДЖУЙ БІЛЬШЕ».
ЗАОЩАДЖУВАТИ ЩО?
Якщо оренда коштує $1,650, продукти — $525, страховка — $290, комунальні послуги — $240, а транспорт забирає ще $275…
Залишається приблизно $220, перш ніж щось піде не так.
Один рецепт.
Один ремонт автомобіля.
Один рахунок від стоматолога.
Одна несподівана комісія.
І раптом «проблема із заощадженнями» перетворюється на ще одну боргову проблему.
Настає момент, коли бюджетування перестає бути питанням скорочення витрат і починає бути питанням недостатнього заробітку для покриття вартості самого іс

ФАСТФУД НАРЕШТІ ВПЕРСЯ В МЕЖУ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ.
Фастфуд ніколи не мав бути вишуканим.
Це була вечеря для виснажених батьків.
Обід будівельника.
Дешева їжа після футбольного тренування.
Зупинка під час подорожі автомобілем, коли вечеря для всієї родини в ресторані коштувала б $60.
Потім ціни зросли.
Порції зменшилися. Якість погіршилася.
І раптом ви завантажуєте три додатки, накопичуєте бали та полюєте на купони, аби отримати ціну, яку фастфуд раніше встановлював як звичайну.
Зрештою люди досягли точки зламу.
Бо коли сім’я витрачає $35–$50 на вечерю, в голові починає зринати цілком логічне запи

РАХУНОК ЗА ПРОДУКТИ СТАВ СКРИМЕРОМ.
Ти заходиш по кілька базових продуктів.
Виходиш з одним пакетом.
$127.
Молоко коштує дорожче.
Крупи здаються розкішшю.
Яловичий фарш повертається на полицю.
А потім ти чуєш: «Інфляція».
Можливо.
Але коли продуктові гіганти звітують про величезні доходи й прибутки, а твій кошик стає дедалі меншим, люди мають повне право ставити запитання про те, що відбувається.
Їм не здається, що ціни зросли.
Вони бачать, як та сама зарплата щомісяця купує дедалі менше їжі.
У якийсь момент «інфляція» перестає звучати як пояснення.
Вона починає звучати як виправдання.

Друг і його дружина щойно купили свій перший будинок.
Дітей немає.
$150K сукупний дохід.
Вони думали, що купівля житла дасть їм фінансову безпеку, натомість вони почуваються біднішими, ніж коли орендували.
Ось розрахунок;
$5,900 іпотека
$600 внесок до ОСББ + страхування
$750 виплати за автомобілі
$1,000 медичне страхування
Це $8,250 зникає щомісяця.
А вони ще не купували продукти, не оплачували комунальні послуги, не заправляли автомобілі пальним і не стикалися з жодними непередбаченими витратами.
Вони володіють будинком.
Але їхній щомісячний грошовий потік виглядає так, ніби їм нічого не нале

Шалена частина американського медичного страхування?
Ви можете платити $600 на місяць лише за те, щоб мати страховку…
і все одно почуватися незастрахованими.
Це $7,200 на рік, ще до того, як ви взагалі побували в лікаря.
Потім ви захворієте й дізнаєтеся, що маєте франшизу в розмірі $8,000.
Тож ви щороку платите тисячі за привілей усе одно платити тисячі, коли щось справді йде не так.
Так, страхування захищає вас від катастрофічних витрат, щойно ви досягаєте відповідних порогів.
Але поясніть це тому, хто дивиться на річний страховий внесок у $7,200 і франшизу в $8,000.
Ви не почуваєтеся застрах

Сьогодні я дізнаюся дещо захопливе у Facebook:
Виявляється, деякі люди щиро вважають, що типова робота на складі Amazon або Walmart приносить $80,000 на рік.
Якщо це правда, я БУВ БИ ДУЖЕ РАДИЙ побачити розрахунковий листок.
Не оголошення про роботу, де написано «до $80K».
Не зарплату керівника з понаднормовими годинами.
Не того єдиного працівника, який працює там уже 15 років.
Покажіть мені справжню зарплатну виплату звичайного складського працівника, який отримує $80K.
Я із задоволенням зміню свою думку.
Бо саме про цей розрив між поколіннями люди постійно говорять:
Деякі люди пам’ятають, ск

Якщо ціни й надалі зростатимуть приблизно такими самими темпами, як протягом останніх 30 років…
До 2055 року ми можемо отримати:
- Середня вартість житла: $1.8M
- Бензин: $20/галон
- Новий автомобіль: $250K
- Середня орендна плата: $6,500/місяць
- Мінімальна заробітна плата: $36/годину
І нам чомусь і далі казатимуть: «просто працюйте старанніше».
За $36/годину оренда вартістю $6,500 забирає близько 42 годин валового заробітку щотижня до сплати податків, не враховуючи їжу, страхування, транспорт чи будь-що інше.
Лякає не лише те, що ціни зростають.
А те, що відбувається, коли вся

Дейв Ремсі радить 25-річній жінці з боргом у $112K припинити чотиригодинні поїздки до свого безробітного хлопця.
Вона заробляє $65K на рік, тоне в боргах і витрачає години на поїздки до чоловіка, який навіть не працює.
Відповідь Дейва?
«Він має бути працьовитим чоловіком. Крапка. І він має добиватися тебе, а не навпаки».
Потім він сказав фразу, яка справді зачепила:
«Він не вартий того, щоб ти за ним бігала. Ти варта того, щоб він бігав за тобою. Якщо він не здатен на це, він сам себе дискваліфікує».
Іноді проблема не в тому, що ти просиш забагато.
Ти просто бігаєш за кимось, хто не дає дост

Мені шкода, але це все правило «ви повинні заробляти в 3x більше за орендну плату»…
Оренда коштує $1,000–$3,000 на місяць.
ХТО, чорт забирай, невимушено заробляє $70/годину лише для того, щоб відповідати вимогам для оренди квартири?!
У якийсь момент проблема вже не в математиці.
Проблема — в системі.

Один знайомий мені хлопець заробляє $72,000 на рік.
На папері в нього все добре.
Насправді:
• $2,100 оренда
• $380 виплата за автомобіль
• $290 страховка
• $410 медичне страхування
• $480 студентські кредити
Це $3,660 зникає ще до витрат на їжу, бензин, надзвичайні ситуації чи ремонт будь-чого, що зламається.
У нього залишається менш як $600 на життя.
Люди скажуть йому: «Краще плануй бюджет».
Але неможливо скласти бюджет так, щоб позбутися фіксованих витрат, які з’їдають більшу частину зарплати.
У нього немає проблем із витратами.
Його зарплата не встигла за вартістю самого життя.

БУМЕР: «Ніхто більше не хоче працювати».
Я: «На складі вниз по вулиці наймають за $18 на годину».
БУМЕР: «Це хороші гроші!»
Я: «Оренда коштує $2,200».
БУМЕР: «Знайди співмешканця. Працюй понаднормово. Скороти свої витрати».
Помічаєте закономірність?
Кожне рішення чомусь вимагає, щоб працівник жертвував ще більше.
Діліть спальню з кимось.
Відмовтеся від своїх вихідних.
Працюйте до цілковитого виснаження.
Перестаньте щось купувати.
Змиріться з відсутністю життя.
Коли ми перестанемо питати: «Як працівникам вижити на цю зарплату?»
І почнемо питати:
«Чому, чорт забирай, ми називаємо зарплату, на як