Square
Мої підписки
Популярні
Новини
Сповіщення
Профіль

DZzzz

vip
Контент поки що відсутній
Найвищий рівень VIP 01.8 рік(роки)
0
Мої підписки
5
Підписники
53
Сподобалося
Останнім часом, мабуть, через надто кептичну ситуацію на ринку, я тричі поспіль виграв у карти. Невеликий виграш, але й він — наче тепло, що долинуло здалеку серед зимових холодів.
Балакаючи з товаришем по картах, він сказав, що в нашому віці, окрім цифр, які щодня падають, у їжі, напоях, одязі та побуті ми нічим не відрізняємося від звичайних людей, а якщо придивитися, то навіть поступаємося тим молодим товаришам, які витрачають усю зарплату до копійки. А вони щодня радісні. Гроші, поки не потрібні, ніби й не існують, тож за такої ситуації на ринку краще взагалі не дивитися на котирування.
Ці
На цьому етапі залишається лише проголосити той самий священний наказ. 1BTC=1BTC。
Один біткоїн — це один біткоїн.
Ми нічого не втратили: усі ці фіатні долари США — лише омана нечестивих демонів, а ми й досі володіємо тією самою кількістю біткоїнів.
Але якщо кількість біткоїнів у тебе зменшилася… тоді ти, можливо, справді зазнав збитків.
А якщо кількість біткоїнів у тебе зросла, то ти й справді неймовірний…
То ти, курва, що, прийшов із системою з-за меж світу, демон?!
BTC-0,67%
Подумала, чому я можу сприймати гарем, жінок-«вазонів» і лиходійок у маньхуа, які мені подобаються.
Бо маньхуа, які мені подобаються, зазвичай у жанрі «всі — лиходії». Тобто там майже немає хороших людей, навіть серед головних героїв. Хороші NPC (дурні) іноді з’являються, але швидко гинуть, тож їх можна не враховувати.
Там суть у тому, що не лише жінки нікудишні, а й чоловіки теж. Батьки хочуть його вбити — чого тоді чекати від кількох жінок? Інакше це було б нелогічно.
Тут немає особливих відмінностей між чоловіками й жінками, усі стараються лише заради того, щоб вижити.
Благородна людина пильнує від самого початку: найменше відхилення — і за тисячу лі.
Це парадигмальна істина. З огляду на «І-вей», можна також оберненим висновком вивести існування: помилка за тисячу лі, відхилення — на волосину.
Наприклад, 🌰, і той, хто дуже добре знає BTC, і той, хто зовсім не знає BTC, можуть одночасно утримувати BTC і заробляти.
Проблема ж незліченних розбіжностей часто полягає в тому, що ані відхилення, ані помилка не сягають тисячі лі, а натомість їх розділяють світлові роки.
Чжу Сі замислювався над цим, тому перед цим реченням згадав: «Надмірність і недостатність — одна
BTC-0,67%
Крутиться, скрипить, усе важчає жорно, та його праця корисна людям — і весь світ іде за ним.
Дві половини сходяться, розрізняючи рух і спокій; у серці зберігається рівновага середини.
Воно приймає й дрібні крихти — нічого не відкидає; не перебирає й грубим зерном — у чесноті є місце для всього.
Не кажи, що старе неповоротке тіло важко зрушити: коли воно крутиться, то ще здатне нагодувати тисячі.
——Шень Чжоу «Ода жорнам»
Нинішня ринкова кон’юнктура — теж праця жорна.
Панове, вам краще стояти твердо й плекати чесноти. Тужачи за періодом економічного піднесення, стережіться надміру нарікати — не
Мені подобаються лише жінки з хребтом.
Навіть непокірний характер — це кістяк, і він кращий за купу гнилого, безвольного й улесливого м’яса.
Я вважаю, що мірило успіху — не те, як його визначають чоловіки, а те, чи здатна ти відгукнутися на правила й межі світу, стикаючись із ними.
Не соромно йти тернистим шляхом, не соромно й кокетливо поводитися; соромно — добровільно деградувати до засобу виробництва й забути, що укладання виробничих відносин і є корінною метою накопичення знань, навчання й технічних умінь.
Світ і справді такий…… нудний.
Спершу падає твоє, потім його; спершу чутки про твоє, потім про його; покінчили з твоїм — беруться за його; побилися з твоїм — б'ються з його…… зрештою всі потроху помирають разом, один за одним ідуть на смерть.
Не знаю, хто і чим нас усіх тримає в загоні. І навіть у цій ситуації щодня ще й порівнюємо, у кого хутро блискучіше, пісніше м'ясо, тонші м'язи й хто смачніший……
Віддавна я особисто не люблю всілякі акаунти, що «копаються в чужій білизні», «викривають таємниці» й розповідають «інсайди», і не хочу з ними знайомитися.
Вимагання — давній промисел, але такий промисел мені не до душі.
Плітки — хіба що коли самі учасники подій тягнуть мене за рукав і розповідають про все; кожен, хто хоч трохи розбирається в медіа, знає: те, що розповідають самі учасники, у дев’яти випадках із десяти теж подається у вигідному для них світлі. Тим паче,
окрім позиції самих учасників, позиції третіх осіб — це ще більша строкатість різних задниць і хвостів.
Коли людина старіє, у неї неодмінно відбувається «пробудження смакових уподобань, закладених у крові».
Наприклад, останнім часом мені почали подобатися цукати з цедри мандарина. У молодості я зовсім не міг звикнути до таких солодких і водночас пряних ласощів.
Через сильну застуду кілька днів тому, а потім ще й через те, що я з’їв забагато крабів, кашель із мокротинням ніяк не минав — дуже вже це традиційна китайська недуга.
Думав пів дня — нічого не вдієш, доведеться їсти цедру мандарина, приготовлену за давнім способом.
Хто б міг подумати, що вона така смачна. І зовсім не здається пряною — ли
Та вже терпець урвався: люди, які навіть іспит на держслужбовця скласти не можуть, ще й мають нахабство писати у профілі «я не шпигун»…
Чому б вам не похвалитися, що ви з 749-го, 208-го чи 507-го? Якщо вже вигадуєте, то вигадуйте щось масштабніше.
Навіщо неодмінно казати, що ви з 9-го управління? У вас мозок такий плаский, що не можете порахувати далі 10?
Навіть у нісенітницях із коротких серіалів Hongguo більше професіоналізму, ніж у вас, люди! Якщо не вмієте, підіть повчіться в Hongguo правилам і нормам та подивіться, що ви за нікчеми!
Я з тих людей, які дуже чекають, коли постаріють. Бо старість приносить владу порядку — одним натисканням кнопки накладає на таких добряків, як ми, бафф поваги й пошани.
Нарешті ми дожили до старості. Тепер можемо насолоджуватися свободою та радістю, які дає влада.
Кожного, хто кине виклик цій владі чи спробує її зруйнувати, будемо ставити на місце.
Здоровий літній чоловік — це просто непереможна істота.
Усі ці справи про стосунки між чоловіками й жінками — ніщо порівняно з радістю та задоволенням, які дає влада порядку.
Наприкінці року на прикордонні справ безліч — годі викроїти й мить для спочинку.
Живу бідно, у глухому провулку; коли приходять гості — лунають сміх і розмови.
Зайди до моїх воріт із хмизу й зітхни над пусткою; я тим часом збиратиму польову зелень і дрова.
Усе моє життя — у віршах і книгах, а світські справи мінливі, мов ранкові вітер і дощ.
Сплітає пишну зелень у корону, оздоблює строкатими самоцвітами підвіску. Виривається з Мяньці й мчить удалечінь, пронизує первісний хаос і здіймається вгору. Фенікси з’являються — і затуляють сонце, луани збираються — і творять зграї. Ліворуч — полум’яний краєвид Куньчжен’у, праворуч — щасливі хмари Яньцзи. Сяють яскраво сім барв, розливаються й клубочаться п’ять кольорів. Не доводилося такого бачити звичайним людям — та й чи чули коли про це духи й боги?
Аж ось мерехтять і переливаються бірюзові тераси, сяє золота палата, виблискуючи кришталиками. Лотоси примарюються на вишитих дверях, виногр
Знаменитий провулок Фанцзя.
Початкова школа в провулку Фанцзя розташована на місці колишньої резиденції князя Сюня — маєтку Юнчжана, третього сина імператора Цяньлуна; тут директором був Лао Ше. У будинку № 15 раніше містилася резиденція цзинчжао Інь Бейпіна, будинок № 21 був помешканням маріонеткового мера Лю Юшу за часів японської окупації; будинок № 27 — резиденцією маріонеткового командувача жандармерії Чень Янаня за часів японської окупації. Спочатку тут також жили Сай Цзіньхуа та Хун Цзюнь. Тут був родовий дім Веньсю, останньої дружини імператора. Тут виріс Ці Ґун.
Уперше я поїхала до Гоцзицзянь ще під час вступних іспитів до вишу, мене повів туди тато.
Насправді чиновники зазвичай обходять такі місця стороною, адже камінь для спішування біля воріт — погана прикмета.
Але, очевидно, його любов до мене була сильнішою за всі ці забобони.
Зараз у Гоцзицзянь триває ремонт, тож насправді не варто спеціально туди їхати. Ті таблички, яких у дитинстві нібито треба було торкнутися, щоб «посісти перше місце на імператорських іспитах», тепер закрили й не показують відвідувачам.
Дуже схоже на це суспільство.
Квіткове море Юндіна неймовірно прекрасне. Мої знімки вийшли не надто вдалими. Справжня насолода — бути серед цієї краси.
Далі на західному березі — величезний парк «Юаньбо».
Небо низько нависло над високими гірськими деревами, квіти обтяжили легку річкову дамбу.
Найбільше цьогоріч тішить те, що я вирушив на захід Пекіна.
Далекі гори — мов вишитий шовк, довкола — всюди вечірні сутінки. У розділених річкових потоках відчувається легка прохолода Яньцзіна.
У далині розливається чистий квітковий аромат, ніби я побував на найбільшому SPA.
Ця сильна застуда цього разу ледь мене не доконала.
Завдяки мандрівкам останніми роками я вже кілька років майже не хворів/хворіла; у найгіршому разі хіба що болів зуб через «жар» в організмі, а від раптової застуди аж душа тремтить.
Урешті-решт мене здолали нічні посиденьки за картами й те, що справді похолодало. Нарешті зрозумів/зрозуміла, наскільки цінні слова: «Ми, літні люди, якщо здорові, то не створюємо тягаря для дітей».
Уже в такому віці краще не застуджуватися без причини — я вже навіть почав/почала приймати Фенбід.
Позавчора в Ванцзіні я несподівано смачно поїв локшину з равликами. Кажуть, це перший такий заклад у Пекіні.
У ній було те саме автентичне старомодне відчуття. Та й гостроти вистачало. Єдине, чого я не зрозумів, — навіщо не нарізати смажений коржик: такий великий шматок просто неможливо з’їсти.
Деревні гриби й зелень були щедрими, тож коли я хотів замовити їх окремо, працівник закладу зневажливо відповів: «Та всього вистачає, всього».
Кілька днів тому я їв ту локшину з равликами від Хуан Цзитао — і вона була нікудишня, усі суцільно її розкритикували. Повірте, нізащо не ходіть у заклади з бренд
Ці маленькі маргаритки, на які я ніколи не звертав уваги, коли розквітають цілими полями, являють собою справді величне видовище.
А я спершу подумав, що це квіти гречки. Та й запаху майже немає.
Наче під сутінками розстелився шар снігу. О, настали Приморозки.
У Пекіні й справді похолодало. У попередні роки я зазвичай у цей час був на півдні й повертався, коли вмикали опалення. Цього року приїхали всі мої друзі по картах, тож я, навпаки, ніяк не можу поїхати.
Друзі по картах, звісно, дуже важливі люди.
У селянській оселі живе старий, білоголовий, за скромною брамою.
Коли часом польові роботи вщухають, він кличе сусідів на глек вина.
Під стріхою лунають гомін і гамір, то сидять, то знову встають.
Грубий короткий одяг не здається убогим, а городня мальва й справді прекрасна.
Так множаться діти й онуки, а до міста він ніколи не ходив.
П’ять імператорів і три царі здавна звалися Синами Неба.
Чи зброя й війна, чи уклін і зречення — що зрештою правильне?
Якщо маєш утіху й радість, то чом би зневажати сільські поля?
Тож віддаймося волі серця й крокуймо, доки не зітреться останній зуб.
Завантажити більше