Що таке гіперінфляція? Причини, приклади та вплив на криптовалюту

За щомісячної інфляції на рівні 50% ціни за рік зросли б більш ніж у 100 разів, якби такі темпи зберігалися. Отже, гіперінфляція принципово відрізняється від помірної інфляції, яку спостерігають у більшості функціональних економік.

У контексті інвестування або торгівлі гіперінфляцію розглядають як крайній прояв валютного ризику. Коли довіра до національних грошей руйнується, домогосподарства та компанії можуть намагатися перевести заощадження в іноземні валюти, фізичні активи або, останнім часом, цифрові активи, зокрема стейблкоїни та Bitcoin.

У цьому посібнику Ви дізнаєтеся, як гіперінфляція впливає на інвестиційні стратегії та яких заходів країни вживають для стримування гіперінфляційної кризи.

Основні висновки

• Гіперінфляцію зазвичай визначають як інфляцію понад 50% на місяць. За таких темпів ціни можуть зрости більш ніж у 100 разів за рік, якщо вони зберігаються.

• Гіперінфляція зазвичай пов’язана не просто з високим споживчим попитом, а з фіскальним і монетарним розладом. Значний дефіцит бюджету, монетарне фінансування, падіння виробництва та втрата довіри можуть взаємно посилювати одне одного.

• Криптовалюти можуть забезпечити альтернативний спосіб зберігати або переказувати вартість під час деяких валютних криз, але вони не позбавлені ризиків. Стейблкоїни створюють ризики емітента та втрати прив’язки, а Bitcoin може зазнавати значної волатильності.

Що таке гіперінфляція?

Найпоширеніше цитоване визначення походить із дослідження економіста Філіпа Кеґана 1956 року, присвяченого надзвичайно високій інфляції.

Згідно з визначенням Кеґана, інфляція понад 50% на місяць вважається гіперінфляцією. Вона починається в місяці, коли інфляція перевищує цей рівень у місячному вимірі. Епізод завершується в місяці, що передує падінню інфляції нижче 50%, якщо після цього вона залишається нижчою за цей поріг щонайменше протягом року.

Масштаб цього явища складно усвідомити, доки не врахувати складний ефект.

Якщо щось коштує \$100, а ціни щомісяця зростають на 50%, то через один місяць це коштуватиме приблизно \$150, через два місяці — \$225, а через дванадцять місяців — близько \$12 975, якщо такі самі щомісячні темпи збережуться.

Це відповідає сукупній інфляції приблизно 12 875% за рік.

Це суттєво відрізняється від звичайної високої інфляції.

Наприклад, Федеральна резервна система й надалі визначає річну інфляцію PCE на рівні 2% як довгострокову інфляційну ціль США. Поширений поріг гіперінфляції становить 50% на місяць, а не на рік.

Що спричиняє гіперінфляцію?

Гіперінфляція рідко має одну причину. Зазвичай вона розвивається, коли кілька проблем починають взаємно посилювати одна одну.

Уряд може мати дуже значний фіскальний дефіцит, одночасно втрачаючи податкові надходження та доступ до традиційних запозичень. Якщо центральний банк дедалі активніше фінансує цей дефіцит шляхом створення грошей, грошова маса може зростати набагато швидше, ніж здатність економіки виробляти товари та послуги. Саме за таких умов може виникати інфляція попиту, оскільки попит перевищує пропозицію.

Водночас війна, політична нестабільність, санкції, стихійні лиха або неефективне економічне управління можуть скорочувати виробництво. Тоді більша кількість грошей конкурує за меншу кількість доступних товарів.

Останнім чинником часто стає втрата довіри до самої валюти.

Коли домогосподарства та компанії очікують стрімкого знецінення грошей, зберігати готівку стає дедалі дорожче. Люди намагаються негайно витрачати заробітну плату або обмінювати національну валюту на іноземні гроші та інші активи. Компанії й працівники також можуть реагувати на знецінення валюти підвищенням цін і заробітних плат, що додатково посилює інфляцію.

Це прискорює обіг грошей і може ще більше ускладнити контроль над інфляцією.

Тому цикл може стати самопосилювальним. Саме тоді фіскальний дефіцит і монетарне розширення збільшують грошову масу; падіння виробництва скорочує доступну кількість товарів; знецінення валюти підвищує імпортні витрати; а зниження довіри спонукає людей ще швидше позбуватися національної валюти.

Важливо, що саме по собі збільшення грошової маси не призводить до гіперінфляції автоматично. Кількісне пом’якшення та інші форми монетарного розширення у розвинених економіках відбувалися без наближення до порога Кеґана. Це одна з причин, чому гіперінфляція рідко виникає в розвинених країнах.

Для гіперінфляції зазвичай потрібен значно глибший розлад, що охоплює фіскальну політику, довіру до монетарної системи та впевненість у стабільності валюти.

Що відбувається під час гіперінфляції? Вплив на повсякденне життя

Найшкідливішим наслідком є не просто зростання цін, а руйнування нормальних функцій грошей як засобу збереження вартості та одиниці рахунку.

Працівники можуть намагатися негайно витрачати заробітну плату, оскільки очікування зменшує кількість товарів, які можна за неї придбати. Люди можуть поспішати оплачувати необхідні товари, перш ніж вищі ціни зменшать купівельну спроможність їхніх доходів. Компаніям складно встановлювати ціни, оскільки на момент повторного замовлення заміна запасів може коштувати значно дорожче. Споживчі ціни можуть зростати настільки швидко, що повсякденне життя та планування бюджету стають складними для споживачів.

Довгострокові контракти та кредитування ускладнюються, оскільки ніхто не знає, скільки коштуватиме валюта на момент погашення.

Грошові заощадження та фіксовані номінальні виплати особливо вразливі. На банківському рахунку може залишатися та сама кількість грошових одиниць, але придбати за них можна буде значно менше товарів, тоді як реальна вартість цих залишків та інших фіксованих виплат швидко падатиме.

У результаті іноземна валюта може почати замінювати національні гроші в заощадженнях, контрактах або повсякденних операціях. Цей процес називають заміщенням валюти або, коли йдеться про долари, доларизацією.

У крайніх випадках національна валюта може фактично припинити виконувати свої звичайні економічні функції.

Три історичні приклади гіперінфляції

Гіперінфляція трапляється рідко, але деякі історичні епізоди демонструють, наскільки масштабним може стати цей процес.

Угорщина: найекстремальніший зафіксований випадок

Після Другої світової війни в Угорщині спостерігалася найтяжча задокументована гіперінфляція.

У липні 1946 року ціни зростали, за оцінками, на 207% на день, тобто подвоювалися приблизно кожні 15 год. Пікова місячна інфляція досягла приблизно 41,9 квадрильйона відсотків.

Зрештою пенґе стало непридатним для використання, і в серпні 1946 року його замінили форинтом.

Приклад Угорщини показує, яких масштабів може досягти гіперінфляція після фактичного краху довіри до валюти.

Зімбабве: коли державний друк грошей і падіння виробництва відбуваються одночасно

Зімбабве є більш сучасним прикладом.

Криза розвивалася на тлі значного економічного скорочення, падіння сільськогосподарського виробництва, зростання державних витрат, що спричинили значний фіскальний дефіцит, і стрімкого монетарного розширення.

Офіційна статистика інфляції у 2008 році ставала дедалі менш надійною. Згодом економісти Стів Ханке та Алекс Квок оцінили, що інфляція досягла піка на рівні приблизно 79,6 млрд% на місяць у середині листопада 2008 року, що відповідало подвоєнню цін приблизно кожні 24,7 год.

Іноземні валюти дедалі частіше замінювали долар Зімбабве в операціях, а у 2009 році Зімбабве офіційно дозволило мультивалютну систему. Резервний банк Зімбабве відігравав центральну роль у цьому монетарному розширенні, а епізод переріс у масштабнішу інфляційну кризу. У тяжких випадках країни іноді запроваджують нові валюти, хоча Зімбабве натомість перейшло до ширшого використання іноземних валют.

Веймарська Німеччина: найвідоміший приклад

Гіперінфляція у Веймарській республіці 1922–1923 років виникла після Першої світової війни на тлі значного фіскального тиску, репараційних зобов’язань, державного друку грошей і стрімкого знецінення валюти, пов’язаного з масштабним монетарним фінансуванням.

На піку в жовтні 1923 року ціни зросли приблизно на 29 500% за місяць, що відповідало їхньому подвоєнню приблизно кожні 3,7 дн.

Кризу завершила ширша програма стабілізації, яка передбачала фіскальні зміни та запровадження рентенмарки в листопаді 1923 року.

Ці випадки відрізнялися політично й економічно, але мали важливу спільну рису. Гіперінфляція була пов’язана із серйозною фіскальною та монетарною нестабільністю, що поєднувалася з крахом довіри до валюти. Цей епізод і далі залишається одним із найважливіших прикладів гіперінфляції в економічній історії.

Як країна зупиняє гіперінфляцію?

Самого лише підвищення процентних ставок зазвичай недостатньо, коли гіперінфляція вже почалася.

Зазвичай потрібно розв’язати основну фіскальну проблему.

Уряди можуть скорочувати дефіцит, припиняти залежність від монетарного фінансування та перебудовувати державні фінанси. Зовнішня підтримка з боку Міжнародного валютного фонду іноді супроводжує стабілізаційні програми. Монетарні органи також мають переконати домогосподарства та компанії, що грошова маса більше не зростатиме неконтрольовано.

Деякі країни запроваджують нові валюти в межах стабілізації. Інші приймають іноземні валюти або дозволяють їх використання.

Зрештою мета залишається однаковою: відновити довіру до того, що гроші знову зберігатимуть достатню купівельну спроможність для нормального функціонування.

Ця довіра має вирішальне значення. Зміна назви валюти або вилучення нулів із банкнот мало допомагає, якщо уряд і надалі фінансує нестійкий дефіцит у той самий спосіб. Навіть законодавці та центральні банки, які докладають максимальних зусиль, можуть зазнати невдачі, якщо фіскальне фінансування залишається нестійким.

Гіперінфляція та висока інфляція

Однією з найбільших помилок є ототожнення кожного епізоду незвично високої інфляції з гіперінфляцією.

Це не так.

Економіка, у якій річна інфляція становить 20%, 50% або навіть 100%, може переживати серйозну економічну кризу, але не відповідати загальноприйнятому визначенню гіперінфляції.

Для порівняння: поріг Кеґана становить 50% за один місяць.

Ця відмінність важлива під час обговорення таких країн, як Аргентина, або періодів підвищеної інфляції у розвинених економіках. У листопаді 2023 року інфляція в Аргентині досягла 143%, але все ще не відповідала загальноприйнятому визначенню гіперінфляції. Висока інфляція може серйозно зменшувати купівельну спроможність, не означаючи, що монетарна система наближається до колапсу за сценарієм Веймара чи Зімбабве.

Тривале зростання інфляції все одно може завдати значної соціальної шкоди: у 2022 році 55% дітей в Аргентині жили за межею бідності.

Також не існує надійного правила, за яким річна інфляція понад 20% або 30% зрештою перетвориться на гіперінфляцію. Більше значення мають напрям фіскальної та монетарної політики, довіра до валюти, обсяг валютних резервів і стан економічного виробництва, а не один довільний пороговий показник.

Чи може гіперінфляція виникнути в розвиненій економіці?

Теоретично це можливо, але історична гіперінфляція зазвичай виникала за набагато екстремальніших умов, ніж звичайний інфляційний цикл. Крім того, гіперінфляція значно частіше виникає у слабших монетарних і фіскальних системах, ніж у розвинених країнах.

Розвинені економіки зазвичай мають глибші ринки капіталу, ефективніший збір податків, надійніші монетарні інституції та більшу здатність залучати позики на функціональних фінансових ринках.

Наприклад, у 1980 році Сполучені Штати пережили дуже високу інфляцію, але так і не наблизилися до гіперінфляції. Станом на 2026 рік довгострокова інфляційна ціль Федеральної резервної системи залишається на рівні 2%.

Тому для інвесторів корисніше запитувати не про те, чи може кожне зростання CPI перетворитися на гіперінфляцію.

Важливими сигналами є значно ширший розлад: тривала фіскальна нестабільність, прискорення монетарного фінансування, стрімке знецінення валюти, втрата довіри до центрального банку, скорочення валютних резервів, падіння виробництва та масштабний відтік від національної валюти. Такі умови можуть призвести до гіперінфляційної кризи, хоча звичайне зростання CPI у розвинених економіках зазвичай не має такого наслідку.

Що означає гіперінфляція для інвесторів?

Гіперінфляція по-різному впливає на активи.

Готівка в національній валюті та боргові інструменти з фіксованою ставкою особливо вразливі, оскільки їхня номінальна вартість автоматично не коригується в міру втрати валютою купівельної спроможності.

Іноземні валюти та активи, номіновані поза межами постраждалої монетарної системи, можуть забезпечити диверсифікацію локального валютного ризику.

Реальні активи, як-от сировинні товари та нерухомість, також можуть поводитися інакше, ніж готівка, але вони не є гарантованим хеджем. Деякі інвестори також стежать за цінами на сировину як за ранньою ознакою інфляційного тиску. Нерухомість може бути складною для продажу, уряди можуть запроваджувати валютний контроль, а компанії можуть зазнавати збитків навіть тоді, коли номінальна вартість їхніх активів зростає.

Державні цінні папери, індексовані на інфляцію, як-от американські TIPS, захищають від змін визначеного інфляційного орієнтира, оскільки їхня основна сума коригується відповідно до індексу споживчих цін. Однак вони призначені для захисту від інфляції на функціональних ринках, а не є універсальним рішенням у разі внутрішнього монетарного колапсу.

Для інвесторів ширший принцип полягає в диверсифікації валют і збереженні свободи вибору під час ухвалення інвестиційних рішень, а не в пошуку одного активу, який завжди зростає під час інфляції.

Чому Bitcoin, стейблкоїни та іноземні валюти стають актуальними під час валютних криз

Криптовалюти створюють відносно нову можливість, якої не існувало під час історичних епізодів, таких як Веймарська Німеччина або повоєнна Угорщина.

Людина, яка має доступ до інтернету, потенційно може зберігати та переказувати вартість поза межами національної банківської системи за допомогою цифрових активів.

Однак Bitcoin і стейблкоїни розв’язують різні проблеми.

Bitcoin має заздалегідь визначений графік випуску та максимальну пропозицію на рівні 21 млн BTC. Це принципово відрізняє його від національної фіатної валюти, грошову масу якої монетарний орган може збільшувати.

Однак це не робить Bitcoin стабільним засобом збереження купівельної спроможності на коротких проміжках часу. BTC може зазнавати значних просідань, тому людина, яка переводить заощадження з валюти, що стрімко знецінюється, у Bitcoin, обмінює ризик знецінення валюти на значну волатильність криптовалютного ринку.

Стейблкоїни, забезпечені доларом, як-от USDT і USDC, мають інше призначення. Їхня мета — підтримувати вартість, близьку до долара США, що потенційно робить їх корисними для людей, які шукають цифровий доступ до долара, можливість переказів або розрахунків, коли доступ до фізичних доларів чи традиційних доларових банківських послуг обмежений.

Стейблкоїни також створюють власні ризики, зокрема ризики емітента, резервів, зберігання, регулювання та втрати прив’язки.

Тому зростання використання криптовалют під час валютної кризи не слід автоматично сприймати як доказ того, що Bitcoin або стейблкоїни є ідеальним захистом від інфляції. Їхня практична цінність може натомість полягати у заміщенні валюти, мобільності та доступі до вартості, номінованої в доларах.

Як криптовалютні трейдери можуть відстежувати ризик гіперінфляції

Для криптовалютного трейдера сама гіперінфляція зазвичай є менш корисним торговим сигналом, ніж макроекономічне погіршення, яке їй передує.

До важливих показників належать:

• прискорення щомісячної інфляції та стрімке зростання цін;

• те, чи подвоювалися ціни за незвично короткі періоди, оскільки це свідчить про посилення нестабільності;

• стрімке знецінення національної валюти;

• розширення фінансування державного дефіциту центральним банком;

• скорочення валютних резервів;

• зростання вартості державних запозичень;

• валютний контроль або обмеження на операції в іноземній валюті;

• збільшення використання іноземних валют або цифрових доларів;

• а також зміни цін на сировину та імпортних витрат, які можуть випереджати ширший інфляційний тиск.

Дані криптовалютного ринку можуть додати ще один рівень аналізу.

Різке зростання локального попиту на USDT, USDC або BTC на тлі ослаблення національної валюти може свідчити про підвищення попиту на альтернативи локальним грошам. Однак таку активність слід аналізувати разом з обмінними курсами, інфляцією, монетарною політикою та валютним контролем, а не сприймати як самостійний доказ гіперінфляції.

Користувачі Gate також можуть порівнювати криптовалютні ринки, стейблкоїни та ціни активів, номінованих у фіатних валютах, аналізуючи, як зміни валютних умов впливають на поведінку ринку.

Висновок

Гіперінфляція — це не просто дуже висока інфляція. Згідно з поширеним визначенням Кеґана, вона починається, коли щомісячна інфляція перевищує 50%. За умови збереження таких темпів ціни за рік зросли б більш ніж у 100 разів.

Історичні епізоди в Угорщині, Зімбабве та Веймарській Німеччині показують, що гіперінфляція зазвичай виникає внаслідок поєднання серйозних фіскальних проблем, стрімкого монетарного розширення, економічних потрясінь і зрештою краху довіри до національної валюти.

Криптовалюти додають сучасний вимір до цього процесу. Bitcoin пропонує актив із заздалегідь визначеним випуском, тоді як стейблкоїни можуть забезпечити цифровий доступ до вартості в іноземній валюті. Жоден із цих інструментів не усуває ризиків, але обидва можуть стати актуальнішими, коли люди починають шукати альтернативи нестабільним національним грошам.

Тому для інвесторів і криптовалютних трейдерів корисний висновок полягає не лише в спробі передбачити наступну гіперінфляцію. Розуміння інфляції, довіри до валюти, монетарного фінансування та заміщення валюти створює основу для розпізнавання моменту, коли монетарний ризик стає дедалі важливішим.

Поширені запитання

Чи є річна інфляція на рівні 100% гіперінфляцією?

Не згідно із загальноприйнятим визначенням Кеґана. Гіперінфляція означає інфляцію понад 50% на місяць, що набагато перевищує 100% річної інфляції.

Якою була найгірша гіперінфляція в історії?

Найтяжча зафіксована гіперінфляція відбулася в Угорщині у 1946 році. На липневому піку ціни зростали, за оцінками, на 207% на день і подвоювалися приблизно кожні 15 год.

Чи є Bitcoin захистом від гіперінфляції?

Фіксована максимальна пропозиція Bitcoin структурно відрізняє його від фіатної валюти, що швидко випускається, але BTC залишається надзвичайно волатильним. Тому його не слід називати гарантованим захистом від гіперінфляції.

Чому стейблкоїни можуть використовувати під час високої інфляції?

Стейблкоїни, прив’язані до долара, можуть забезпечити цифровий доступ до вартості, номінованої в доларах США, у ситуаціях, коли місцеві валюти знецінюються або традиційний доступ до долара обмежений. Водночас вони несуть ризики емітента, резервів, зберігання, регулювання та втрати прив’язки.

Як зупиняють гіперінфляцію?

Успішна стабілізація зазвичай потребує відновлення фіскальної та монетарної довіри й припинення зворотного зв’язку, за якого зростання цін і знецінення валюти підривають довіру. Заходи можуть передбачати скорочення фіскального дефіциту, припинення надмірного монетарного фінансування та, у деяких випадках, запровадження нової валюти, ширше використання іноземних валют або залучення зовнішньої підтримки.